цінячи своі привилеі, вона що-раз більше и більше замикала свій кружок и не впускала в ёго людей другоі верстви, щоб не втеряти своіх прав и вільностей, змішавшись з низшими людьми. За короля Сигизмунда Августа, що при ёму Люблинска Унія настала, козаки тільки одним именем були королевскі піддані, а на ділі були людом вільним.
Бачучи, що не легко було б боротись з уже виросшою козацкою силою, Сигизмунд Август хотів іі хоч під свій догляд узяти. От, через те, щоб привернути до себе козацтво, він замість старшин козачих, що іх було богато, настановив одного старшого, та й підхилив ёго під послух коронного гетьмана. Таким головним старшиною уперше поставлено шляхтича Яна Бодовского, року 1572. Та Сигизмунд Август в своій рахубі ошукався; пробу получення сил своіх козацтво обернуло на свою користь. Ян Бодовский недовго подержавсь старшиною, а після ёго почали вже самі козаки на всю Украіну своіх власних гетьманів вибирати. На третий рік після Уніі Люблинскоі Сигизмунд Август умер (1572 р.). Степан Баторій, незабаром потім сівший на польский престол, захожується південну Русь зовсім сполучити до Польщі. До сего часу Украіна тільки на папері до Польского королевства належала, бо козаки, котрих чи-мало було по городах та містечках, гетьманів сами собі вибирали, воювали, мирилися, робили своі розпорядки, у польского проте не питаючись уряду. Розуміючи добре, що козаки, то головна підвалина руского народа, Степан Баторій задумав іх одним енергічним заходом зломити. Він хотів силу козаків таким способом розірвати, щоби іх спільний опір громадский розбити та и не налякати шляхти, що дуже богато нових людей до іі гурту прибуде.
За перших літ панованя Степана Баторія гетьманом козацким був Богдан Ружинский. За ёго то часу король Баторій и зробив таку реформу: вибрано було 6000 козацкого первоцвіту; всіх іх вписано до леєстру війскового, а кождому по червонцю и кожуху „рочного“ визначено. Король усім ім дав и право незалежне и право самосуду, и право вибору старшин, а за для останнёго діла зложено в Батурині особий трибунал (себ-то суд). Усі землі, що до сёго часу були в руках козацких, за ними и оставлено. Тих козаків, що не ввійшли до леєстру, уряд польский хотів з крепаками зрівняти; себ-то присиловати іх або йти у підданьство до тих панів, котрим іх землі подаровано, або, де земель нікому недаровано, а все таки відобрано, під рукою королевских старшин пробувати, значить підданими королевскими стати.
