годенъ бувъ супротивлятися всенародно̂й волѣ, та закимъ встигъ нови̂ силы стягнути, погибъ въ Черкасахъ. При обѣдѣ повстала сварка, а зъ сварки бо̂йка и оденъ ударъ зрадника чи пяницѣ перетявъ бурне житє Косиньского. По̂сля него выбрали Козаки гетьманомъ Лободу.
Такъ зачалася предовга во̂йна мѣжь тыми, що вважали землю своєю задля королѣвского наданя, — а тыми, що єѣ вважали своєю, бо набутою во̂дъ Татаръ власною кровю, — во̂йна мѣжь тыми, що вважали волю приналежною лише гербовымъ, а тыми, що єѣ вважали власностю кождого чоловѣка. Неро̂вна була боротьба и хочь волѣ не добула а все таки приготовила упадокъ Польщи.
Польска шляхоцка сторона, при немочи наємного, правильного во̂йска, брала звычайно верхъ надъ повстанцями, проводирѣ по̂дпадали тяжкой карѣ а Украина-Русь чимъ разъ тяжшому угнѣтови.
Съ помѣжь козацкихъ гетьмано̂въ въ порѣ во̂дъ 1593–1638 р. найбо̂льше прославилися боротьбою съ Поляками: Наливайко, Тарасъ Трясило, Павлюкъ, Остряниця. Лише одному Петру Конашевичу-Сагайдачному, вѣрному оборонцеви православія удалося до̂йти до поважаня у польского уряду и жити въ згодѣ зъ шляхтою, якъ се дальше побачимо.
Мѣжь тымъ коли Поляки стараються придушити повстанє Косиньского, складають Потѣй и Терлецкій присягу вѣрности папѣ римскому, обѣцюючи єму вѣчный послухъ въ дѣлахъ вѣры а на родинѣ всё кипить, всё обурюється самово̂льнымъ ихъ поступкомъ за таке впровадженє уніи.
Тодѣ кро̂мъ реєстровыхъ Козако̂въ по̂дъ проводомъ Лободы, появляється ще друге козацке во̂йско самородне, по̂дъ проводомъ Наливайка. Повстанє єго, починаючися на Волынѣ, має подекуды релігійну признаку. Наливайко нападає на маєтности рускихъ єпископо̂въ и пано̂въ, прихильныхъ уніи, займає Луцкъ, де козацке завзятє звертається проти стороннико̂въ и слугъ Терлецкого, навертає на Бѣлу Русь, здобуває Слуцкъ, де загортає великій запасъ зброѣ, займає Могилѣвъ, заграблює въ Пиньску дорогоцѣнни̂ церковни̂ рѣчи належни̂ до Терлецкого и забирає важни̂ пергаминови̂ письма съ по̂дписами духовныхъ и свѣтскихъ людей, що̂ згодилися на унію.
