односто̂йно во̂дказалися приняти латиньство (або католицку вѣру), тодѣ Єзуиты неради̂, що ихъ заходы такъ неспо̂рно йдуть и марнѣють, поновили гадку уніи зъ Римомъ, а Єзуиты Скарга и Посевінъ цѣлымъ жаромъ до неи вхопилися.
Що бъ по̂дперти політичну Люблиньску унію, постановлено ввести и церковну по̂дь покрышкою, що бъ бачь не було споро̂въ мѣжь двома церквами, Схо̂дною (Грецкою) та Захо̂дною (Римскою), при чѣмъ Сходна мала задержати сво̂й грецкій обрядъ и службу Божу въ Славяньской мовѣ. Унія отже мала злучити православныхъ (Русино̂въ) и католико̂въ (Поляко̂въ) по̂дъ властею папы римского и на ро̂внѣ вважати грецкій (рускій) обрядъ зъ латиньскимъ (польскимъ). На таку зверха подобала церковна унія, но вона такъ лишень зверха выглядала, а въ серединѣ змагала до вынародовленя Русино̂въ.
Показалося, що католіцизмъ въ обрядѣ руско̂мъ мавъ служити лише яко нова зброя до боршого навороту православныхъ, або що на одно выходить — Русино̂въ на Поляко̂въ. Унію вважали лише переходомъ во̂дъ однои вѣры до другои, се бъ то во̂дъ однои народности до другои; бо хто змѣнювавъ вѣру свою и обрядъ, змѣнювавъ й свою народность.
И на сей разъ не могла унія легко принятися мѣжь Русинами, саме такъ, якъ не принялася за митрополіта Изидора. Треба було доперва належно приготовити грунтъ. Треба ще було школами та выхованємъ приспособити до уніи молоде руске поколѣнє а заразомъ всѣ мѣсця высшого руского духовеньства пообсаджувати прихильниками Польщи и уніи.
Шляхта була въ Польщѣ всемогуча. Длятого поки ще руска шляхта твердо держалася своєи мовы и вѣры, доти годѣ було й думати, ввести унію и Русь сполячити. Отже жь ясно, що треба було звернути увагу насампередъ на руску шляхту. Чого не вспѣли політични̂ уніи, — Городельска и Люблиньска, сего мали доказати школы. Такими були колєгіи, що ихъ Єзуиты заводили одну за другою.
Головнымъ, а можна сказати выключнымъ намѣромъ єзуитского выхованя въ Рускихъ земляхъ було, приготувати ско̂лько можна бо̂льшь прихильнико̂въ католіцизму а заразомъ впоити въ нихъ недбало̂сть а навѣть погорду до православія. До того вживали Єзуиты не такъ научныхъ доказо̂въ, а бо̂льшь иншихъ способо̂въ, що вплывали на молодечій умъ. Вони не
