Сторінка:Коротка Исторія Руси Стефана Качалы (1886).pdf/53

Ця сторінка вичитана
— 44 —

собѣ и наѣздничій звычай и татарску політику, безъ чого годѣ було бъ єму остоятись. Татаре вызначались быстротою и вдатностю нападо̂въ и вытрималостю по̂дчасъ походо̂въ. Ти̂ прекметы мусили отже собѣ й Козаки присвоити, ще тымъ бо̂льше, щобъ поконати Татаръ. Якъ Татаре вдиралися въ Поднѣпряньску та Поднѣстряньску Русь, такъ и Запорожцѣ нападали на татарски̂ улусы и турецки̂ землѣ, за розбо̂й во̂дплачували розбоємъ, за нападъ — нападомъ. Якъ Татаре жили зъ добычи, котру брали, де лише далося, и служили тому, що имъ бо̂льше плативъ, такъ и въ Козако̂въ — Козакъ а добыча, то всё одно.

Але не лише для самои добычи йшли въ похо̂дъ Козаки. Переважала оборона батько̂вщины и волѣ и вызво̂лъ христіяньскихъ нево̂льнико̂въ. Се поясняє намъ те, що й паны съ Козаками посполу йшли въ похо̂дъ. Тому то замѣтною козацкою прикметою, особливо запорожскою є: жадоба славы, здобычи, волѣ, безмежна во̂двага въ бою зъ бісурманами, быстрота и вдатно̂сть у нападѣ, незвычайна вытримало̂сть въ походахъ и гуляще житє въ супокою.

Коли въ польской исторіи стрѣчаємо рѣзки̂ факта затаєня або заграбленя громадского гроша, то зновъ Козаки рабували то̂лько для свого узброєня. Гетьманъ немавъ бо̂льше нѣжь простый Козакъ и мѣжь ними нема примѣру кровавыхъ подѣй при подѣлѣ добычи. Справозданє Барского старосты Претвича справдує Козако̂въ за напады на татарски̂ улусы, выказуючи зъ одного боку ихъ конечно̂сть а зъ другого выгоды съ Козацтва. Не вважаючи на се, на бажанє татарского хана, перенѣсъ король Зигмунтъ I. Претвича зъ Бару до Теребовлѣ. Сей король задумувавъ обернути Козако̂въ на замкову службу, що само собою розумѣється не пропадало до сподобы Козакамъ. Во̂йна зъ бісурманами дала початокъ Козацтву и була по̂дставою ихъ быту.

Вже за Зигмунта I. козацки̂ силы вразъ съ польскими побили Турко̂въ по̂дъ Акерманомъ, но найбо̂льшои славы придбали вони собѣ Чорноморскими походами. Чайками (такъ звалися легки̂ човна на 60 людей, обшити̂ очеретомъ) пускалися Козаки на безкрає море, нападали на турецки̂ го́роды (мѣста), грабили береги турецки̂ въ Анатоліи и Румеліи, вызволяли брато̂въ зъ неволѣ, розбивали турецки̂ кораблѣ и не разъ появлялися по̂дъ Царгородомъ, турецкою столицею, а козацка слава