Теперь годиться пояснити, що то було Козацтво, зъ во̂дки взялось и зросло на Украинѣ и на Запорожу, бо годѣ инакше зрозумѣти дальшу долю сихъ краѣвъ. Украина у властиво̂мъ змыслѣ обо̂ймала всю полуднево-сходну часть Рѣчи-Посполитои. По̂сля теперѣшнёго розумѣня Поляко̂въ, Козакъ — то розбо̂йникъ або паньскій наймитъ. Навѣть въ польско̂мъ письменствѣ не заслуживъ собѣ иншои почести, кро̂мъ обовязку розвозити паньски̂ письма (Мальчевскій) а для руского народу Козакъ — се идеалъ во̂льного чоловѣка.
Почавши съ XV. столѣтя, не вдовольни̂ люде зъ Украины-Руси втѣкали въ степы, особливо на береги рѣкъ и Днѣпрови̂ островы, захищени̂ скалами, очеретами та болотами. Си̂ береги и островы були для втѣкачѣвъ выго̂днымъ мѣсцемъ, бо мали багато рыбы, птицѣ та пасовиска для коней. Отже рыболовля и полёванє, се головне господарство тыхъ втѣкачѣвъ. Згодомъ части̂ стычки съ Татарвою выробили зъ сего во̂льного народу христіяньске лицарство, зване Козаками. Ихъ походы то вже не дро̂бна боротьба съ Татарами або грабѣжь купцѣвъ, а головна цѣль во̂йна зъ невѣрнымъ. Съ того то й части̂ несподѣвани̂ напады на Турко̂въ а особливо на Татаръ. Татарву грабили немилосерно за ту го̂рку долю, що во̂дъ неи такъ часто терпѣли Украинцѣ-Русины.
Такій бувъ заро̂дъ Козацтва се бъ то тыхъ легкихъ ѣздцѣвъ, во̂льныхъ а ненаємныхъ лицарѣвъ, що займалися во̂йною проти музульмано̂въ (бісурмано̂въ). Козацтво розвинулося и розрослося ось якимъ способомъ: Литва завоювавши Украину-Русь во̂дъ Татаръ, выгнала татарскихъ баскако̂въ зъ рускихъ мѣстъ та сѣлъ. Но Татарва не покинула свого звычаю. Особливо поселившися въ Крымѣ не могла по прежнёму збирати дачокъ, такъ набѣгала цѣлою ордою на Украиньско-руски̂ землѣ, забираючи не лише майно, але уводячи въ неволю й самыхъ Украинцѣвъ-Русино̂въ.
Литовскимъ внутрѣшнимъ порядкомъ ставали князѣ и велики̂ паны въ Украиньско-руско̂й землѣ заразомъ и пограничными королѣвскими старостами. Зъ разу си̂ паны скликували охочихъ на воєнный похо̂дъ, водили проти Татаръ и приучу-
