и утворити въ Литвѣ сторонництво, що бажало бъ злитися съ Польщею.
Мо̂гъ, правда, Великій князь Литовскій, ставши Польскимъ королемъ, зречися свого права наслѣдства, своєи необмеженои власти и свого верховного права на всю поземельну власно̂сть, що й дѣйсно вчинивъ останній зъ Ягайлоно̂въ Зигмунтъ-Августъ; но не легко було єму впоратися зъ магнатами (вельможами). Вони дивилася на Польску шляхоцку ро̂вно̂сть такъ, що вона мала ихъ вплывъ знищити въ краю, ро̂вняючи ихъ зъ боярами и землянами. Земляне и бояре зновъ бачили въ уніи съ Польщею розширенє своихъ правъ, правне зро̂внане ихъ зъ магнатами и удѣльными князями и змогу, стати зовсѣмъ незалежными такъ що до поземельнои власности якъ и супо̂льного положеня а въ конецъ надѣялися до̂йти до великого політичного значеня.
При тако̂й незгодѣ интересо̂въ Литовскихъ пано̂въ зъ одного боку, а бояръ и землянъ зъ другого, звернули Поляки свою увагу на останнихъ. Поляки старалися ихъ подро̂бно познакомити съ правами и привилеями польскои шляхты, при кождо̂й нагодѣ розширювати ихъ права и допомагати имъ, згуртуватися и утворити сильне сторонництво. Такого способу уживали Поляки почавши во̂дъ Городельского зъѣзду.
Длятого то и Ягайло, обявляючи своє бажанє злучити Литву съ Польщею, каже, що загадавъ зняти зъ Литовскихъ бояръ те служебне ярмо, въ яко̂мъ вони доси ходили и зро̂вняти въ правахъ съ польскою шляхтою. На початокъ позваляє во̂нъ боярамъ орудувати своими землями самовластно и во̂ддавати своихъ дочокъ безъ дозволу Великого князя. Та кимъ чиномъ зроблено заро̂дъ Литовскои шляхты, що мала въ собѣ мѣстити всѣ ро̂жнородни̂ верствы Литовского боярства.
И такъ безперестанно выдавано шляхоцки̂ дипльомы и все бо̂льше множено литовску шляхту. Польски̂ шляхоцки̂ погляды ширяться и по̂дмагаються то спо̂льными зъѣздами, то прилученємъ Рускихъ земель и поселенємъ на нихъ Поляко̂въ а въ додатку змѣною литовского права на польскій ладъ. Съ тои поры Литовскій статутъ гуртує князѣвъ, пано̂въ, шляхту и бояръ въ оденъ станъ, во̂ддѣлюючи єго рѣзко во̂дъ звычайныхъ людей.
