рали Татарски̂ баскаки, не знали Русины нѣякого обмеженя, бо баскаки не мѣшалися до внутрѣшнёи рускои управы, не нарушували єи політичного ладу, але такъ якъ перше Русею правили потомки князя Володимира. Рускои вѣры вони такожь не тыкали а Татарски̂ ханы зво̂льнили руске духовеньство во̂дъ „поголовщины“ и церковне майно не до̂знавало нѣякои кривды. Пригноблене за Рускихъ князѣвъ громадске право зновъ по̂днялось и на сто̂лько скрѣпилося, що опо̂сля здужало вже дати во̂дпору кождо̂й силѣ. На то̂мъ правѣ опирається вся исторія нашого народу и на нѣмъ мусить стояти и єго будущина.
Свѣтски̂ люде спо̂льно зъ духовными выбирали духовныхъ на приходнико̂въ, архімандрито̂въ та й єпископо̂въ а всѣ важни̂ церковни̂ дѣла рѣшалися спо̂льно на церковныхъ соборахъ (вѣчахъ). Такъ отже татарскою неволею стала руска церква не зброєю въ князѣвско̂й руцѣ, а спо̂льнымъ народнымъ добромъ.
Коли Татаре подѣлилися на ко̂лька ордъ и ослабли, тодѣ Литва по̂дчинила по̂дъ свою власть всю Руску землю во̂дъ Нѣмана до Чорного Моря. Съ того часу Литовске князѣвство складалося, зъ малою выємкою, съ чисто Рускихъ земель. Кромѣ того мѣжь Москвою, Польщею та Турцією простиралися безкраѣ, пусти̂ степы, такъ що жадна зъ нихъ не знала, де єи границѣ ко̂нчаться. Червона Русь (Галичина) належала до Польщи.
Литва була краємъ малолюднымъ, не просвѣченымъ, тому то по̂ддалася вплывови рускои просвѣты, що до мовы, вѣры и звычаѣвъ. Русины поселившися мѣжь Литовцями, внесли тамъ свою мову и просвѣту такъ, що съ часомъ Литва доброво̂льно говорила, писала й молилася по руски. Руска мова панувала на дворѣ Великихъ Литовскихъ князѣвъ и въ усѣхъ урядахъ. Литва трохи не зовсѣмъ зникла мѣжь Русинами и цѣлый край во̂дъ Нѣмана по Чорне море ставъ рускимъ.
Зовсѣмъ инакше дѣялося въ Польщѣ. Сюды не сягали загоны Татарски̂ и не здушили тои силы гордои та зарозумѣлои, що зневажала первѣстне громадско-славяньске право. Такою силою въ Польщѣ були паны, богата шляхта, що по̂сля своєи вподобы и волѣ поступала зъ громадами. Польски̂ королѣ, якъ мы вже бачили, замѣчаючи перевагу шляхты надъ народомъ, обставали спершу за народомъ и до якогось часу не давали єго по̂дъ паньску власть. Паны зновъ добивалися
