не ма навѣть мовы про волю народу и свободу вѣры а тымъ менше нѣ словечкомъ не згадано про ро̂вноправно̂сть Русино̂въ, що дає пово̂дъ до дальшого ихъ поляченя. На жаль навѣть и така конституція явилася за по̂зно, що бъ могла розвитися при неприго̂дныхъ обставинахъ. Сто лѣтъ раньше и си̂ незначни̂ уступки були бъ годни̂ опо̂знити упадокъ Польщи, але теперь вони вже зо̂всѣмъ не выстарчали.
Мовь бы оправдуючись, закрываються Поляки заєдно своєю волею, але ся воля простиралася лише на два станы, на шляхту и латиньске духовеньство, при то̂й февдально-державно̂й фікціи, буцѣмъ то си̂ два станы становлять польскій наро̂дъ. Польща була олігархією, се бъ то державою, де шляхта и латиньске духовеньство вважали себе повноправнымъ народомъ и пильно бачили, що бъ не допустити реформы, яка могла бъ змѣнити ихъ во̂дносины до державы. Багато Поляко̂въ и по нынѣ не перестає чванитися своєю минулою волею. Однакъ се було въ теоріи а въ практицѣ бачимо що инакше. Такъ н. пр. Аріяно̂въ и Соцініяно̂въ (иншевѣрцѣвъ въ Польщѣ) засуджено на смерть и приневолено розо̂йтись по свѣтѣ.
Такъ отже шляхоцка воля, основана на низько̂мъ самолюбствѣ, була самоволею. Вона глядѣла выгоды лише для себе а нѣчого не хотѣла полишити нѣ для суспо̂льности, нѣ для державы, угнѣтала и короля и хлопа. Ро̂вно̂сть, якъ мы бачили, була лише фразою, що прикрывала анархічни̂ змаганя богатыхъ пано̂въ. Въ дѣйсности бачимо замѣсть самоуправы, лише неладъ въ судѣ и адміністраціи, немо̂чь выконувати судови̂ выроки, релігійну загорѣло̂сть и кривдженє иншевѣрцѣвъ. Дѣйсно, се рѣдка суперечно̂сть мѣжь замыслами а дѣломъ. По̂сля сло̂въ польского историка Іосифа Шуйского: „Жадоба закрѣпощеня Козако̂въ навела на Польщу сильни̂ бурѣ. Завзяти̂ козацки̂ напады страшною рукою до̂йшли до гордои головы польскихъ пано̂въ, здерли зъ нихъ золоту парчу, а блыскуче польске паньство, що сіяло во̂дъ золота на публичныхъ обходахъ, поникло въ страшныхъ буряхъ. Лякъ передъ народными заверюхами мучить польску суспо̂льно̂сть, що колись такъ смачно, такъ богато ѣла и пила. Простакъ Шведъ побуривъ костелы и палаты и хапчивою своєю рукою глядѣвъ скарбо̂въ и дорогоцѣнностей. За нимъ покрывъ Турокъ короля и пано̂въ кожу-
