Поляки такожь не думали сповняти умову. Не лише уніи не змѣнили, але навѣть Кієвского митрополіта не допущено до сенату, бо католицки̂ (латиньски̂) біскупы заявили, що выйдуть зъ сенату, коли духомъ „шизматика“ тамъ задыхатиме. Тому отже оба боки стають ладнатися до во̂йны. Коронный гетьманъ Потоцкій нарушивъ границю назначену Зборо̂вскою умовою, розложившись съ польскимъ во̂йскомъ по Подо̂лю, буцѣмъ що бъ привернути миръ мѣжь селянами. Поки Хмельницкій на ново переговорювався зъ сенатомъ, напали но̂чю Поляки по̂дъ Краснымъ на Брацлавскій козацкій полкъ и розбили єго. До̂знавшись про те, переправився козацкій полковникъ Богунъ зъ своимъ во̂ддѣломъ черезъ рѣку Богъ и такъ необачки подо̂йшовъ Поляко̂въ, саме коли радувалися своєю побѣдою и зо всѣмъ ихъ побивъ.
Зновъ отже починається братобо̂йна, кро̂вава во̂йна, що вже має выразно релігійну прикмету. Янъ Казимиръ въ друге одержує черезъ нунція во̂дъ самого св. Отця папы римского посвящене знамя, а въ козацко̂мъ таборѣ ладяться зъ воєннымъ покликомъ „за вѣру, братя, за вѣру“.
По̂сля нещасливои битвы по̂дъ Берестечкомъ (1651 р.) вступило польске во̂йско на Украину, але стрѣнуло нежданый опо̂ръ. Весь наро̂дъ вразъ съ Козаками бороняться до останнёи каплѣ крови, поки всѣ не погибнуть. Жѣнки боролись заро̂вно съ чоловѣками. На останку обѣ сторонѣ, потребуючи во̂ддыхнути, заключають миръ въ Бѣло̂й Церквѣ, для Козако̂въ дуже невыго̂дный. Замѣсть сорока тысячь козацкого во̂йска полишено Хмельницкому лише двайцять тысячь, а жидамъ и Єзуитамъ дозволено жити на Украинѣ-Руси. Мѣжь тымъ наро̂дъ, намагаючи до волѣ съ по̂дъ паньского по̂дданьства, дуже нарѣкавъ и глядѣвъ выходу.
Вже зъ давнѣйшои поры ставъ Украиньско-рускій наро̂дъ переселюватися по за Днѣпро до Росіи, де згодомъ являються украиньско-руски̂ слободы поблизько Пиньска, Путивля и Бѣлгорода. По̂сля того, коли не сповнилися обѣцянки Хмельницкого, переселюється Украиньско-рускій наро̂дъ на великій розмѣръ до Росіи, ба навѣть багато Козако̂въ не хотѣло жити близько во̂дъ польскои границѣ. Першій примѣръ до выходу на слободу дали Волыньски̂ Русины. Одержавши царскій дозво̂лъ, оснували Волыньски̂ Русины село Острогожскъ. Слѣдомъ
