Всѣ во̂йны до часо̂въ Хмельницкого, не могли довести до бажаного ко̂нця, вже за для того самого, що Козаки дбали тодѣ майже выключно лише про самыхъ себе, а мало про долю остального Украиньско-руского народу. Бачивши ясно ту слабу сторону и бажаючи до̂йти до ко̂нця, покликує Хмельницкій весь Украиньско-рускій наро̂дъ проти Польщи, обѣцюючи всѣмъ безъ выимки добути козацкихъ правъ або, що на те саме выходить, вызволити весь Украиньско-рускій наро̂дъ съ тяжкого по̂дданьства. Для того то въ ново̂й боротьбѣ Козацтва проти Польщи бачимо по козацко̂мъ боцѣ не лише самыхъ „гільтаѣвъ и голоту“, але вразъ зъ ними и чесныхъ селянъ и мѣщанъ. А що ще бо̂льше, коли Хмельницкій появився по̂дъ Замостємъ, навѣть католицки̂ польски̂ хлопы зъ околицъ таки Варшавскихъ готовилися пристати до него и по̂сля сло̂въ Станислава Радивила, коли бъ лише хочь оденъ козацкій полкъ бувъ появився по̂дъ самою Варшавою, то всѣ вельможни̂ паны мусили бъ утѣкати зъ мѣста.
Выкладаючи причины и хо̂дъ народныхъ повстань на Украинѣ-Руси, не маємо намѣру описувати подро̂бно во̂йны Хмельницкого[1], а звертаємо увагу на те, о що головно въ тыхъ во̂йнахъ ходило.
Чого просить Хмельницкій по̂сля погрому Поляко̂въ по̂дъ Жовтыми Водами, по̂дъ Корсунемъ, по̂дъ Баромъ? Того самого, чого давнѣйше добивались инши̂ козацки̂ гетьманы, се бъ то свободы вѣры и козацкихъ правъ. Король по давному настає на сенатъ, що бъ запереставъ проливу крови и не наражавъ цѣлои Польскои державы, однако всё, якъ перше, дурнѣсько. Хмельницкій бачивши, що всѣ заходы нѣ на що не здалися, стає нишкомъ умовлятися зъ Московскимъ царемъ Олексѣємъ Михайловичемъ, що бъ принявъ Украину по̂дъ свою опѣку.
Польски̂ моралісты, оборонцѣ аристократичныхъ засадъ, банують надъ упадкомъ цивілізаціи буцѣмъ съ причины козацкихъ бунто̂въ. Правда, що польска цивілізація до̂знала великои втраты, але вона не була сею справдешнёю цивілізацією, до якои доходить наро̂дъ дорогою економічного и духового свого розвитку. Але на во̂дворо̂ть розвилась вона лише помѣжь одною
- ↑ По̂дробну исторію Богдана Хмельницкого подамо въ дальшихъ томахъ Рускои Историчнои Бібліотеки. Ред.
