за давно вже упідлили ся і пятно рабства на чолї свому носять, Кавказець не змінив до нинї своєї благородної вдачі.
Чим тілько предки Грузиї найшли собі захист і нову вітчину під Кавказом (около 600 л. перед Хр.) — заледви поладнали там з жидівскими автохтонами та поміж собою — витягає по них руку могуча Перзия, а потім великий Македонець. Той віддає начальство над золотою Кольхидою Язонови, а воєводою підкавказких жидів (sic) настановляє Міхрадата, бувшого сатрапа царя Дария Кодомана. По смерти Олександра припала Іверия та Кольхида Титону і Фратаґерну. Мцхет — Страбонове Гармо-ціка — величає ся столицею Івериї, а Діоскуріос в Кольхидї досягає свого найвисшого розцьвіту. Ставить ся »кавказка стїна«, сторожа котрої смолоскипами в шістьох годинах часу передає вістку — від моря до моря — о нападї Вехендур-Болгар, що з півночи непокоїли часто плодовиту долину Кури. Проєктує ся навіть плавний канал, получити Каспій з Чорним морем, а Мараканду (Samarkand) і Согдіяну з Грециєю.
Добробит і культура підоймають ся скоро.
Однак чужинець є завсїгди чужинцем. Народи не любо покоряють ся зайдам. Длятого з появленєм великого Парта Арзака I. підкавказкі землї скидають власть македоньску. За помочею тамошних жидів проганяє Валяраск Македонів з Кольхиди і з обох Кападокій, заводить наново порядки староазийскі та огньо-
