лю наступає сейчас надїл і відокремленє молодої пари.
Хевсурин може прогнати жінку і без явної причини; платить однак за те єї вітцеви половину калима. За викрадену дїву або жену велять платити дорогий калим. Поліжниця перебуває цїлий місяць в так зв. »сачехі« (куча) сама одна, потім відокремлена в хатї в так зв. »самревло« (комірка) — тодї палять те сачехі. Як строго Хевсури і Тушини придержують ся приписів Авести, сьвідчить що й те, що муж вагітної жінки не сьміє ходити на торжества між люди.
Хевсурин є гордий і насьміхає ся з усїх народів, одних хиба Тушинів поважає задля їх хороброї вдачі. За те він дуже гостинний і для гостя ввічливий.
„Побіда тобі витязю!“ — звучить єго привіт, яким він стрічає свого гостя. Садить єго за стіл, а сам клякає і обслугує єго, сьпіває єму піснї тай приграває на ґітарі, а таку саму честь віддає ситий (вже) гість господареви. Син в присутности вітця не сяде[1], старцїв шанують велико. Дїтий хрестять, однак рідко коли іменами християньскими… радше народними, як: Мґела = вовк, Вєпхвія = пардус, Хинчла-датвія = медвідь, Мзія = сонїчко, Тетруа = біла, Гулта-мзе = серця-сонце, Вардуа = рожа, Дзудзуна = циця, Мзе-вінарі = сонце хто?, Дедуна = матусенка.
- ↑ Обичай жидівский.
