ком. Особливо чистоти стерегуть деканози як найстараннїйше. Всякий дотик к чому, або і к кому нечистому мусить огнем і молитвою очищувати ся; а під тими прастарими приписам Заратустра терплять найбільше жінки. Они мусять часто відбувати кількадневну кварантану в осібному к тому призначеному місци. Трупів виносять на скали на прокормленє птиць і звірів, або й палять їх.
Хевсури покланяли ся ще — мимо християньства, до якого признають ся — богам чи духам Анаторі, Нахарела, Піскуші як Осїти. Деканоз — пустельник заколює присьвячені духам сим живі жертви і вінчає обречених. Він здержує ся їсти свинину, птицї і яйця. Крім деканозів є ще проповідники, ворожбити, віщуни, поети Кадаґо, подібно як в Осїтів і Черкесів.
На заручинах платить Хевсурин так зв. »абаз« — звичайно 20 копійок, а на весїлє приганяє 3–4 вівцї, на угощенє. Княгиню висилають в саклю жениха, а за нею іде по одному мущинї з сакель аула. Увійшовши в хату саджають молоду пару на ослін за ватру, а деканоз дає їм в руки воскові сьвічі тай кладе перед них напої і всяку страву. По хвили встають молодята, а деканоз проколює їм шпилькою одежі, просить Бога о благословенє для молодої пари і пє в їх здоровлє. Новоженцї встидають ся перед людьми одно другого дві недїлї. Потім вертає молодиця в саклю родинну, пробуває там знов дві недїлї, почім вертає до чоловіка і аж тодї признає ся перед всїм за єго жінку. По весї-
