Котрий з них найдавнїйше тут поселив ся, тяжко дослїдити.
Професор Всеволод Міллєр доказує в своїй — найприхильнїйшу критику европейских учених стрітившій — розвідцї „Етюди оссетинскій: що мова того племени — виказує найстарійші черти ізо всїх язиків іраньских… зачнім отже від Осїтів.
По древности язика того заключає Міллєр, що Осїти, які себе властиво »Іра« називають, поселились на Кавказї давно перед появою найстарших памятників язика »Абести«. А що в осетиньскій мові всї вирази, котрі відносять ся до садоводства і скотарства, виказують іраньске походженє, а тілько назви металїв як: срібло, мідь, олово урало-алтайскими, то і догадує ся Міллєр, що Осїти якийсь час кочували за Уралом і звідтам доперва зайшли в Европу і на північні склони Кавказа.
Походженє іраньске стверджує не тілько мова Осїтів і назва народу »Іра«, а краю »Іроністан«; але также їх міти, забубони, обичаї і сам вигляд лиця.
І так осетиньский »Аміран«, котрого Бог, за бунт, приковав до Ельборуса, не є нїхто иньший як Агріман Дзенд-Авести, котрого Агура-мазда приковав до скал Демавенда в горах Ірану, які также звуть Ельбрусом. Що більше: казки грецкої мітології і героїчних часів Гелляди може кождий почути і на Кавказї, особливо між Осїтами. Они розказують за Поліфема, котрий у них Бержен-дау називає ся і
