й до нинї нїгде непрослїджені гаразд; а они єдино могуть нам щось правдивого сказати: чи були они гробами древних сьвятих оснехвальцїв, чи справдї жилищами що древнїйших троглодитів?
На захід від Уплїс-ціхе і від усеї Грузії підоймає ся сурамске передїлє вахтапского рамени Кавказа, а за тим передїлєм стелить ся по єго полудневім підгірю, над впадаючим у Ріон Квірілем, аж до берегів єго другої притоки Цхеніс-цхале лїсиста Імеретия. Там при уйстю Чкерімели у ріку Квіріл сьвідчать в мху потапаючі чорні руїни о колишній славі прастарого города Сарапана. Високо над ним — за верхами приступними хиба тілько лїтом — лежить, в запертій від сьвіта кітловинї, під полудневими склонами Ельборуса і Тетнульда у жерел рік Цхеніс-цхалє і Інґура бідна, нїчого не бажаюча Сванетія… сусїдка ще біднїйших Осітів. Сванети, то суть ті жителї веж, котрими так чудував ся ще Pomponius Mela. I справдї їх доми кладені з дикого каменя, то 50–60 стіп високі, 7–9-поверхові вежі. По тих будинках видко, як тяжко було Сванетам жити в давних часах посеред своїх-же громадян. А суть Свани або Сванети народ прастарий, говорячий на якімсь праархаїчнім нарічію грузийского язика. Ділять ся они на князївских і на вольних Сванів. Останні ношею своєю пригадують Українцїв.
Істория записує кілька удачних нападів Сванетів на Імеретию і Грузию і кілька великих побід над Перзами і Арабами. Однак нинї-
