воздушний нищитель радикальний: шаранча. Але за нею жене ся хмарами їх ворог неситий, малий птах Тарбі (paradisea tristis), а він теж знає радикально жерти.
На зарінках середної Кури в степу карабагскім буяють табуни прекрасних коний, що слили у Римлян під назвою білих нїзейских верховцїв.
Жителї степу суть нинї Татари, а на південь від них в горах Карабаґ поміж Порзами ще якісь Яйсори[1].
По склонах гір тих пасуть ся джейрани (antilopa subgutturosa), стрічає ся і пантера, а навіть і тигор, однак той рідко коли переходить вплав Арас, північну границю свого підсоня.
На північ від мойганьского степу живе в одній закутинї полудневого підгіря Кавказ загадочне племя Удюків. Рід свій виводять они від біблїйного Ноя, а суть може решткою народа, котрого мапа Птолемея Utii називає.
Зразочок мови подає A. Dumas в своїм Кавказї: Bichadzung = бог, schum = хлїб, kseh = вода, chul = земля, chabum = зьвізда, bjeg = сонце, chas = місяць, adamar = чоловік tschebuch = жена.
Що се за мова? най скажуть язиковіди. Kseh (вода) є дуже похоже на татарске: кой-су
- ↑ Владикін, один з найлучших знатоків Кавказа, догадує ся в них потомків асурийских недобитків.