Закавказкі землї дїлить одно рамя Кавказа — котре запускаєсь далеко на полудне аж до вірменьскої високорівнї і зовесь Вахтанским хребтом — на дві нерівні части. Східна й більша то Грузія, а західна менша то древня Кольхіда, пізнїйша Лязіка, а нинїшна Мінґрелїя та Імеретія з Ґурією і з Абхазиєю.
Головною рікою сих країв є Ріон, древний Фазіс. Бересь він з гори Паз і тече по Імеретії і Мінґрелїї до Чорного моря. Через Грузію пливе ід Каспію Кура. Недалеко свого устя зливаєсь она з вірменьским Арасом, що в старину Араксес називав ся і творить многораменне дельта. Понизє то було колись — здає ся — дуже плодовите і многолюдне; бо ще й нинї можна там добачити слїди обширної каналїзациї.
Полуднева часть понизя Кури зове ся мойганским степом і є дуже нездорова, а часто і небезпечна. По степу сїм безчисленне множество жовтих, їдовитих гадюк, злющих пауків (phalangium arachneoides), тай лютих шкорпіонів. Гадюки приповзують сюди (феномен!) з Перзиї, перепливаючи що весни цїлими громадами ріку Арас. Горе під той час, кажуть, попавшому в степи. Через кілька недїль сичить зловіщо пустиня і зьвір і чоловік єї обминає. Вже Плютарх, описуючи похід Помпея на Гірканїю каже, що Римляни подали ся назад в Арменїю (по битві під горою Абас) задля непроходимости гаспідскої пустинї. Ґенерал Гудович зимував тут з війском, повернувши з Арменїї в р. 1815., а єго жовняри находили при вбиваню кілків (від
