І взяли муртазіґети Шамілеву маму попід сили і розклали єї на перзидскому коврі і серед — волосє підіймаючого — страху всего здвигу розпочала ся екзекуция.
За пятим ударом зімлїла бідна мати грізного великого імама, а він приступив до неї і візвав піднявши очи на небо: »Алла, Алла! прочі удари позволь менї приняти на себе!… а ви — додав звернувши ся до катів — бийте мене з усїєї сили, коли не хочете зажити смерти!«
І видержав великий імам Даґестана 95 тяжких ударів і вставши обізвав ся мрачно до Чеченцїв: »Ідїть домів і розкажіть всїм, що ви ту бачили і чули«.
На вість тої подїї переселила ся вся Чечня в гори і вхопила одчаянно за меч. Повстав весь Даґестан і грізні ряди міридів скріпила що найхоробрійша Кабарда і Черкеси.
Під громом єдиної, Шемілем дозволеної піснї: »Ля-ілля-аґа, іль Алла-гу!« кинули ся Даґестанцї на нечисленні а мізерні замки та окопи росийскі, повирізували в пень слабісенькі плохо узброєні залоги і порозбивали навіть в поли — росийскі війска.
А Росия? Під капральскою палкою Николи I. не счула Росия нї в Москві, нї на Вкраїнї серця для своїх синів, що жертвуючи ся, вилїтали в воздух враз з повіреними їх оборонї окопами і погибали в Даґестанї мученичою смертию. Росия величала хитрого, властолю-
