гроша і крови та слїз стояло Москву умиротворенє завзятої Чечни.
Горі Тереком, вузкими, скалистими і темними дебрами веде — підіймаючи ся у Казбека до висоти 7.000 стіп понад плесо моря — дорога на полудневі склони Кавказа.
У Казбека звужає ся верховина кавказка, як нїкуда инде і горі Тереком, а за передїлєм долї Арагвою веде нинї та славна з великим коштом і трудом вирита в скалах воєнно-грузійска дорога, що єї провели росийскі жовняри. В старину минало ся »облазом« — попід Казбеків ледник Девдоракі — страшні даряльскі берда, в котрих стояли »кавказкі ворота«. Ся гірска тїснина або увіз сливе під назвою дарялского увоза (ущелія)[1].
Як небезпечно було і є, туди зимою пробиратись, можна судити по тім, що нераз на вистріл — в тих глубоких вертепах — зрушила ся в піднебесних висотах Казбека грудочка снїгу, вадь леду і скочуючись по паморочних стромах, спадала в увіз сніговим завалом. В р. 1832. загатив такий завал (лявіна) ріку Терек на двох кільометрах єго плаву пятьдесять метрів високою снїжною масою так, що цїлих два роки не було туди через Кавказ проходу.
- ↑ Darja має в перзицкій мові означати: ворота; в мові татарскій Dar-joł значить: вузка дорога. Длятого думаю, що хотяй ту ворота стояли ще може за перзо-македонів, то назву нинїшну дістали таки від Татар, котрі їх і мали в руках довгими віками.
