панії Джона Ельстона, що внадивши ся на Каспій збудувала для него двадцятьпушковий корабель і харчі войскам єго возила — всї здобутки Росиї.
В тих тяжких злиднях здобула ся винищена і Росиєю опущена Грузия на останній богатирский подвиг.
Як гніт догаряючої сьвічки, що перед згасненєм ще одним ясним пламенем вибухає, так засияла й Грузия в р. 1752. великою побідою над Перзами під Ериваньом. Цар Гераклїй II. прогнав за Арас одвічних ворогів своєї землї.
Але не довго сіяла Грузия радощами і супокоєм. Смертельна пімста готовила ся для неї; як — тимчасом — єї сестри Мінґрелїя, Імеретія і Ґурія дожидали і діждали ся осводженя спід ярма Турків.
Витягнена далеко поза полудневою границею Росиї лїнїя терских козаків — що за плечима своїми мала коші диких Ногайців — боронила себе, вправдї, від збойничих нападів Чечин та инших Татар, однак поміч нести закавказким християнам була она і за слаба ще і не забезпечена гаразд від своїх степових сусїдів.
На щастє зайшло між Ногаєм а Калмиками щось такого, що ті получили ся з Донцями, знищили ногайский город Копил над рікою Кубаню і вирізали множество Ногайців.
Таким чином почали вже обі кавказкі ріки Терек і Кубань становити границю росийскої держави. Козацтво тамки чим раз все біль-
