Уже в р. 988. бачимо »красного Местислава, як — може закликаний оцїлївшими з повени Гуннів недобитками Ґотів в город Таматарху — основує в нїм тьмутороканьске князївство, підходить під сам Кавказ і побиває Осітів і Черкасів.
В р. 1064. стягає тьмутороканьский Ростислав з Касаґів дань, а в р. 1113 приводить зпід Кавказа київский Ярополк бранцїв, між ними дочку князя Яссів, з котрою і оженив ся.
В р. 1170. занимають Русини, прогнавши із степу Половцїв, шлях зв. грецким, що долї Днїпром провадив до Чорного моря і шлях »солянийх« в Корсунь, — доходять аж до »Лукоморя« (азовского) і стають знову сусїдами Кавказа. Пристань Matavcha і пристань Rossia вилучає імператор грецкий з договору, в силу котрого відкрив Ґенуезцям всї пристани свого царства.
Ся Матавха, Таматарха або Тьмуторокань (нинїшне Тамань) мусїла також дрожати під напади Половцїв, коли в р. 1185. відбуває ся ся з Київа похід Ігоря на річку Каялу (Кагала притока Єї) в підкавказкі степи.
Грузия тямила також і те, що муж найславнїйшої кавказкої царицї Тамари був сином Андрія Боголюбского. Она чула бряск руского меча вже навіть десь у стіп високого Казбека; коли — на поклик хана Менґу-Теміра — ростівский Борис, білоозірский Глеб, ярославский Хведір і городецкий Андрій
