Сторінка:Кордуба Мирон. Болеслав-Юрій II (1940).djvu/25

чи на берестян надзвичайний податок, як кару за невірність, зовсім не питав бояр про їхню думку. Всеж таки деякі факти, переказані літописом, показують, що князі вважали за потрібне рахуватися з опінією своїх бояр та в дуже важних справах відбували з ними наради, щоб відповідальність за наслідки не спадала на них самих. В XIV. ст. володіння досвідченого кн. Юрія I, який вже в старшому віці перебрав по батькові престіл, не принесло боярам нагоди до зміцнення своїх впливів. Про панування його синів, Андрія та Льва II знаємо замало, щоб висловлювати які здогади. Зате в часі безкоролівства після їхньої смерти повелося боярам захопити керму держави. Саджаючи молоденького Тройденовича на княжий престіл, задумували використати його брак досвіду та неознайомлення з місцевими справами, щоб і на дальше затримати владу у своїх руках. Але Болеслав-Юрій не хотів бути мальованим князем. Поводячися спершу з обережністю, яка характеризувала його закордонну політику, зумів приєднати собі особистих прихильників. Окружився людьми, яким міг довіряти, та обсаджував ними найважніші уряди. Могли між ними бути й чужинці, німці й чехи, як це зазначує літопис Траски, але місцеві люди мали рішучу перевагу. Серед вельможів, названих у княжих грамотах, не находимо ні одного імени, яке вказувало би на німця, а тільки два з них можна би признати за чеські; всі інші — це українці, хоч може не всі вони