Сторінка:Кордуба Мирон. Болеслав-Юрій II (1940).djvu/22

володіння. З того, що його отруїли, виходило, що були невдоволені з його управи. Так розуміли справу тогочасні джерела, так само пояснюють її новочасні історики. Як причини невдоволення одні джерела подають, що князь насильно ширив римську віру, спроваджував католицьке духовенство і старався знищити православну церкву; інші джерела кажуть, що він окружувався чужинцями, німцями та чехами, зі своїми підданими поводився жорстоко, вязнив їх, вимушував від них окупи, і т. п. Як бачимо, ці закиди є почасти реліґійного, почасти політичного характеру. Замітне, що реліґійні находимо лише в чеських та швайцарських джерелах, навпаки дуже добре ознайомлене з подіями польське джерело, літопис Траски, про них зовсім не згадує, подаючи тільки політичні. Добре передумавши справу, приходимо до переконання, що вістки поширювані в католицьких краях середущої Европи старалися отроєного князя представити як жертву „схизматицького” фанатизму, як мученика за католицьку віру, себто були тенденційні, та що властивих причин його насильної смерти треба шукати радше на політичному полі. Що правда, Тройденович був вихований в католицькій вірі, але перебираючи владу в Галицько-Волинській державі перейшов — очевидно з політичних оглядів — до східньої церкви. Але ж ці самі політичні огляди ще більше не дозволяли йому переслідувати право-