Сторінка:Кордуба Мирон. Болеслав-Юрій II (1940).djvu/17

Цю сторінку схвалено

р. 1337 звістку про напад Руси і татарів на Люблин: 12 днів облягали місто, щойно смерть татарського вожда, поціленого стрілою, спонукала їх до відвороту. Товчок до цього нападу вийшов мабуть від володимирського князя, бо Люблин був здавна спокусою для володарів Галицько-Волинської держави і про посідання цього важного пограничного города велися часто між українцями та поляками в XIII і XIV ст. кріваві бої. Деякі історики, стараючися доказати, що між Тройденовичем та Казимиром Вел. були приязні взаємини та що оба володіли у тісному порозумінню зі собою, заперечують достовірність цієї вістки, чи пак кажуть, що вона в літописі помилково поміщена під 1337 р. та відноситься до подій з рр. 1340/41, що зайшли вже після смерти цього князя. Але висновки цих учених зовсім непереконливі, до такого пересування подій нема ніяких підстав. Зрештою з інших джерел маємо відомість про ще один напад татар на Польщу, що відбувся в лютому 1340 р., себто ще за життя і володіння Болеслава-Юрія II. Очевидно, щоб дістатися до польських земель, татарське військо мусіло переходити через територію Галицько-Волинської держави, до цього потрібна була згода її володаря.


ДОГОВІР КАЗИМИРА ВЕЛ. З УГОРСЬКИМ КОРОЛЕМ.

Що взаємини між Болеславом-Юрієм II та Казимиром Вел. не були приязні, на це