хилився від немилого вигляду, церковне благословення на подруже життя приймати з рук осоружного грека.
Наближення Болеслава-Юрія до Литви та його одружіння з Ґедимінівною не залишилося без впливу на його дальші взаємини з Німецьким орденом. Саме в тому часі, в рр. 1330-32 війна німецьких лицарів з польсько-литовською коаліцією, підпомаганою угорськими військами, дійшла до найбільшої натуги. Орден нерадо дивився на приязнь і родинний звязок Тройденовича з литовським великокняжим родом. Взаємини між володимирським двором та німецькими лицарями охололи, витворився настрій недовіря, що став пригожим ґрунтом для різних підозрінь і спліток. Новий великий майстер, кн. Людвик з Бравншвайґу, який в 1330 р. обняв керму Німецького ордену, цілих 3 роки не підіймав ніяких спроб, щоб відновити давні договори з галицько-волинським володарем. Щойно коротко перед кінцем підписаного з Польщею перемиря вислав своїх послів до Володимира. Незабаром прийшло до порозуміння і 11. лютого 1334 р. появилася грамота, в якій Болеслав-Юрій II., протестуючи проти наклепів, що їх про нього поширювали, потвердив та відновив давніші союзні договори між обома державами та спільно зі своїми боярами зобовязався непохитно дотримати їхніх постанов. Зміна, яка швидко потім прийшла внаслідок
