беручи їх поміж себе у перший ряд, і при звуках труб, сурм та бубнів провела попри мури Замостя до Лабуньок. Коли приїхали до двору, де жив гетьман, всі козаки, вистрілили з рушниць. Хмельницький вийшов назустріч до половини двору і провів посла до кімнат. Коли почув, що Ян Казимир вже вибраний королем, велів стріляти з гармат. З уваги на припізнену пору посла відвели на його кватирю, відкладаючи святочне послухання до завтра.
Смяровський ще цього вечера розвідав, що деякі із старшин, головно Кривоніс та Головацький, обстоюють, щоб не вступатися зі зайнятих земель аж до підписання тривкого трактату з Польщею. Тому придумав хитру інтриґу, щоб у Хмельницького викликати недовіря до них, збудити підозріння щодо їхніх намірів. На довірочній розмові перед святочним послуханням остеріг гетьмана, що, як деякі полонені козаки на муках зізнали, він — гетьман — має у війську ворога, який бажає позбавити його булави й життя; також просив, щоб на святочнім послуханню не було Кривоноса, бо цей ватажок зруйнував його майно, позабивав його дітей і жінку, а восьмилітнього синка продав татарам; якщоб тепер став із ним віч-на-віч, ніщо в світі його не спинить встромити шаблю
36
