ними мусять терпіти і невинні. На доказ своєї миролюбности покликався на приготоване до висилки до Варшави посольство кс. Мокрського, який, користуючися особистими звязками із сенаторами, буде старатися допровадити до мира і злагоди; його повороту він, гетьман, дожидатиме тут, під Замостям, і був би дуже радий, якби цей посол хочби й за три дні вернувся. Свій лист переслав Хмельницький у середу (11. листопада) вранці не через звичайного післанця, але через свойого „кума” Їжовського, який мав обложеним ще дещо усно переказати.
Кс. Мокрському прийшлося ще перед відїздом до Варшави піднятися в Замостю такої самої ролі мирового посередника, яку відограв у Львові. Чи на запросини замостян, чи може за спонукою гетьмана він зараз після повороту Їжовського вибрався до твердині і відбув із старшиною нараду. Представив загальне положення і радив шукати порозуміння з Хмельницьким. Розвелася гаряча дебата. Деякі завзятіші рішуче противилися, інші більше критично оцінювали вигляди дальшої оборони. Вказували на щораз ґрунтовніше винищування шляхотських маєтностей і населення в околиці, звертали увагу на деякі недобрі прояви, що стали виступати в місті: ще не минуло цілих пять днів від початку облоги,
28
