переписку з Хмельницьким. Лист, висланий вечором у вівторок 10. листопада, був зредаґований у зовсім іншім тоні, як попередні. Тут шляхта благала гетьмана пощади для своїх маєтностей, підкреслюючи, що між ними нема нікого, хто посягав би на права й вольності запорозького війська, навпаки — багато з них на соймах обстоювало за пошануванням цих прав та за втриманням корисного для Річипосполитої союзу з козаками. Навязуючи до переказаного в останнім листі гетьмана поклону від Белзецького, просили відомостей про інших полонених, повідомляли, що в них находиться корсунський полковник Калина, взятий в полон після відходу Вишневенького, та пропонували виміну полонених. Разом із листом вислали гетьманові кілька бочок вина в дарунку. Цього ж дня наспіли до обозу призвані зі Львова Захар Хмельницький і кс. Гунцель-Мокрський.
До сумирного та згідливого тону замостян достроїв і Хмельницький свою відповідь. В ній ще раз покликався на виданий суворий заказ палення фільварків, зазначив, що не сумнівається про прихильний до козацтва настрій декого із шляхти, напятнував Конєцпольського та Вишневенького, як головних спричинників теперішньої руїни, при якій, на жаль, поруч із вин-
27
