ня правильної лучби. До виїмкових оборонних точок, що пробували спротиву, належав — крім згаданої Руди Магерівської — Фльоріянів-Наріль. Тут зачинився дідич Юрій Лащ, але козаки з полку Небаби, прибувши сюди 2. листопада, здобули місто без великого труду; серед вбитих найшовся дідич і латинський парох. В добуванню міста брали участь також озброєні селяни з Крупця, Жиравців, Брусна (Прусна), Верхрати і Мазилова. Після відходу козаків вони розграбували двір та приходили ще кількома наворотами, забираючи все до останку. Селяни з Верхрати, Прусна і Тенетиськ напали на двір Станислава Росцішевського та забрали 120 коней. Ватага з села Юрева під проводом війта Мацька Цєсєльчика і свящ. Василя розграбила й спалила лат. парохію та костел в Городку (на схід від Томашева). Взагалі селянські напади на двори в цих околицях повторювалися аж до відходу козаків з-під Замостя; особливим завзяттям визначилося населення села Верхрати, де провідну ролю грали: священик Васько Черечан, князь (війт) Васюта, мельник Остап Кочулап, Андрій та Ілько Галущаки, Іван Наливайко і ін.
3-го листопада передня козацька сторожа ввійшла до Томашева, що зовсім не пробував боронитися; невеличкий розвідний відділ висунувся ще далі на північ і за-
10
