52. Скажи: «Невже ви чекаєте для нас чогось іншого, крім двох благ? І ми чекаємо, як вразить вас Аллаг покаранням від Себе або [скарає] нашими руками! Тож чекайте і ми почекаємо разом із вами!»[1]
53. Скажи: «Будете ви жертвувати добровільно чи примусово, від вас цього однаково не приймуть, бо ви — люди нечестиві!»
54. Пожертви їхні не будуть прийняті, бо вони не вірують в Аллага, Його Посланця, неохоче звершують молитву й роблять пожертви, маючи відразу до цього.
55. Нехай не вражає тебе їхнє майно та діти. Аллаг прагне скарати їх цим у земному житті, щоб вони втратили свої душі невіруючими.
56. Вони клянуться Аллагом, що належать до вас, та вони не з вас. Вони — налякані люди!
57. Якби вони знайшли якусь схованку, печеру чи підземелля, то поквапилися б туди!
58. Є серед них такі, які пліткують про тебе через милостиню. Якщо їм щось перепадає звідти, вони лишаються вдоволені, а якщо не перепадає, то вони гніваються![2]
59. Якби ж вони вдовольнялися тим, що їм дарує Аллаг і Його Посланець, і говорили: «Достатньо нам Аллага! Аллаг даруватиме нам зі Своєї ласки й Посланець Його. І до Аллага ми скеровуємо прагнення наші!»
60. Милостиня призначена для нужденних і бідних, тих, хто її збирає та роздає, тих, від чиїх сердець чекають прихильності, [для викупу] рабів, для збанкрутілих боржників, для тих, хто [бореться] на шляху Аллага, а також для подорожніх. Так встановлено Аллагом. А Аллаг — Всезнаючий, Мудрий!
61. Серед них є ті, хто ображає Пророка й говорить: «Він — вухо!» Скажи: «Він чує те, що краще для вас. Він вірить в Аллага й довіряє віруючим, він — милість для тих із вас, хто увірував! А на тих, які ображають Посланця Аллага, чекає болісна кара!»[3]
62. Вони клянуться перед вами Аллагом, щоб догодити вам. Але, якщо віруючі вони, краще б їм догоджати Аллагу та Його Посланцю!
63. Невже не знають вони, що того, хто ворожий до Аллага та Його Посланця, чекає вогонь геєни, де він буде завжди? Це — велике приниження!
64. Лицеміри бояться того, що буде зіслано суру, яка й розповість про те, що в їхніх серцях. Скажи: «Насміхайтеся ж! Воістину, Аллаг викриє те, чого ви боїтеся!»
65. Якщо ти запитаєш їх, то вони неодмінно скажуть: «Та ми тільки багато розмовляли й бавились!» Скажи: «Невже ви насміхалися з Аллага, Його знамень і Його Посланця?»
66. Не просіть прощення. Ви стали невіруючими після того, як увірували. Якщо Ми простимо частину з вас, то іншу частину скараємо — за те, що були грішниками вони!
67. Лицеміри й лицемірки подібні одне до одного. Вони закликають до відразного й забороняють заохочуване, стримують свої руки [від милостині]. Вони забули Аллага, а Він забув їх. Воістину, лицеміри — нечестивці!
68. Обіцяв Аллаг лицемірам, лицеміркам і невіруючим вогонь, де вони будуть довіку! Достатньо їм цього! Аллаг прокляв їх і чекає на них невпинна кара!
69. Такі ж [ви] самі, як і ті, що жили раніше за вас! Вони були могутніші за вас силою, мали більше майна та дітей. Вони насолодилися своєю долею, і ви насолодилися своєю долею —
- ↑ Два блага — «перемога та військова здобич або мученицька смерть і прощення» (аль-Багаві).
- ↑ Ідеться про чоловіка на ім’я Хуркус, який звинуватив Пророка (мир йому і благословення Аллага) в несправедливості (ібн Касір).
- ↑ «Він — вухо!»: тобто слухає кожного, хто щось говорить. Лицеміри, зводячи наклеп на Пророка (мир йому і благословення Аллага), говорили: «Кажемо, що побажаємо, клянемося, а він усьому вірить!» (ат-Табарі).
