20. О ви, які увірували! Коріться Аллагу та Його Посланцю й не відвертайтеся від нього, адже ви чуєте!
21. Не будьте як ті, що кажуть: «Ми слухали», — а самі не слухають.
22. Воістину, найгірші з творінь перед Аллагом — глухі й німі, які не здатні розуміти!
23. Та якби Він дарував їм слух, вони б однаково вперто відвернулися!
24. О ви, які увірували! Відповідайте Аллагу та Його Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя! І знайте, що Аллаг стає між людиною та її серцем, і що до Нього ви будете зібрані![1]
25. Бійтеся спокуси, яка вразить не тільки несправедливих із вас, і знайте, що Аллаг суворий у покаранні!
26. Згадайте, як вас було мало й ви були слабкі на землі. Ви боялися, що люди схоплять вас, але Він дарував вам притулок і підтримав вас Своєю допомогою; Він наділив вас благами -можливо, ви будете вдячні!
27. О ви, які увірували! Не зраджуйте Аллага та Посланця й не зраджуйте довіреного вам, адже ви знаєте!
28. Знайте, що ваше майно та ваші діти — спокуса для вас; знайте, що в Аллага — велика винагорода!
29. О ви, які увірували! Якщо ви будете боятись Аллага, то Він дарує вам розрізнення, відпустить лихі вчинки ваші й простить вас! Аллаг — володар великої ласки![2]
30. Хитрували ті, які не увірували, прагнучи або замкнути тебе, або вбити, чи вигнати геть. Вони хитрували, але й Аллаг хитрував. Аллаг — найкращий із хитрунів!
31. Коли ти читаєш їм Наші знамення, вони говорять: «Ми вже чули таке. Якби ми побажали, то розповіли б щось подібне, бо це — тільки казки давніх!»
32. Ось вони сказали: «О Аллаг! Якщо це — істина від Тебе, то скинь на нас камені з неба або нашли на нас болісну кару!»
33. Та Аллаг не буде карати їх, доки ти серед них. Аллаг не буде карати їх, коли вони благатимуть прощення.
34. Але чому б Аллагу не покарати тих, які відганяють [мусульман] від Забороненої Мечеті, хоч вони не захищають її? Захисниками її можуть бути тільки богобоязливі, але більшість із тих цього не розуміє!
35. Молитва цих людей біля Дому була тільки свистом і плесканням у долоні. Тож скуштуйте кари за те, що були невіруючі!
36. Воістину, ті, які не вірують, жертвують своє майно для того, щоб збити інших зі шляху Аллага. Вони витратять його й шкодуватимуть про це, а потім зазнають поразки! їх зберуть у пеклі,
37. щоб Аллаг відділив лихого від доброго, кинув лихих одне на одного, зібрав усіх докупи й вмістив у пеклі! Саме вони й зазнають втрат!
38. Скажи тим, які не вірують, що, коли зупиняться вони, то їм простять їхнє минуле. Та якщо вони знову повернуться до свого, то вже був приклад давніх!
39. Боріться з ними, доки не зникне смута і релігія не буде цілком належати Аллагу. А якщо вони зупиняться, то Аллаг бачить, що вони роблять![3]
- ↑ Бажання людини виникає в її серці («кальб»). Ат-Табарі коментує: «Ця звістка від Преславного та Всемогутнього Аллага говорить про те, що Він має владу над їхніми серцями. Він стає між ними та цими серцями тоді, коли побажає, поки не змусить власника серця сприйняти щось із віри чи з невір’я, послабити його, дати йому щось зрозуміти — а це можливо тільки з Його дозволу й за Його бажанням».
- ↑ Йдеться про здатність відрізняти правду від неправди (ібн Касір).
- ↑ «Смута» — багатобожжя, де релігія належить не Аллагу (ібн Касір, аль-Багаві).
