6. Невже не бачив ти, як учинив Господь твій з адитами?
7. З Ірамом, володарем колонад,
8. подібних яким не було створено в усіх землях?
9. З самудитами, які розсікали скелі в долинах?
10. З Фірауном, володарем списів?
11. Вони порушували дозволене на землях
12. і збільшували на них безчестя.
13. Тож пролив на них Господь твій суворість кари Своєї!
14. Воістину, Господь твій — на варті!
15. Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій».
16. І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!»
17. Та ж ні! Це ви самі не шануєте сиріт!
18. І не закликаєте одне одного нагодувати бідняка,
19. жадібно поглинаєте спадок
20. і любите багатство любов’ю сильною!
21. Та ж ні! Коли розсиплеться земля на порох,
22. і прийде Господь твій з ангелами, що стануть лавами —
23. наблизять у День той геєну! І в той День згадає людина! Але ж навіщо їй згадка та?
24. І скаже вона: «О, якби я ще раніше підготувалась до життя свого майбутнього!»
25. Тож у День той ніхто не скарає так, як скарає Він!
26. І не скує ніхто так, як скує Він!
27. О ти, душе, що заспокоїлася!
28. Повернися до Господа твого, отримавши вдоволення та милість!
29. І ввійди до рабів Моїх! Увійди до раю Мого!
30. І увійди до раю Мого!
1. Клянуся цим містом!
2. А ти — мешканець цього міста.
3. Клянуся пращуром і тим, кого він породив!
4. Істинно, створили Ми людину, обтяживши її!
5. Невже думає вона, що ніхто не переможе її?
6. Говорить вона: «Витратила я багатство незмірне»!
7. Невже думає вона, що ніхто не бачив її?
8. Хіба не створили Ми її володарем двох очей,
9. язика та вуст?
10. Хіба Ми не вказали їй на дві вершини?
