47. доки не прийшла до нас впевненість».
48. їм не допоможе заступництво заступників.
49. Чому ж вони відвертаються від нагадування,
50. наче перелякані віслюки,
51. які втікають від лева.
52. Але кожен із них прагне отримати розгорнуті сувої.
53. Ні! Вони не мають страху перед наступним життям!
54. Ні! Воістину, це — нагадування!
55. І хто захоче, той згадає його.
56. Але вони не згадають його, якщо цього не побажає Аллаг. Гідний Він богобоязливості та гідний дарувати прощення!
1. Ні! Клянуся Днем Воскресіння!
2. Ні! Клянуся душею, яка дорікає.
3. Невже людина думає, що Ми не зберемо її кісток?
4. Та ж ні! Ми зможемо вирівняти навіть пальці її!
5. Та ж ні! Людина бажає грішити й надалі!
6. Запитує, коли настане День Воскресіння.
7. Коли закотяться очі,
8. місяць накриє темрява,
9. а сонце й місяць поєднаються.
10. У той День людина скаже: «Куди тікати?»
11. Та ж ні, немає схованки!
12. У той День притулок буде біля твого Господа.
13. У той День людину сповістять про те, що вона собі приготувала та що лишила по собі.
14. Але людина сама буде свідком проти себе,
15. хоча б і намагалася виправдатись.
16. Не повторюй його, намагаючись швидше запам’ятати.
17. Нам належить зібрати його та прочитати.
18. Коли Ми прочитаємо його, то читай його й ти.
19. А далі Нам належить пояснити його.[1]
20. Та ж ні! Ви любите скороминучість
21. і нехтуєте життям наступним.
22. Деякі обличчя у той День будуть сяючими,
- ↑ У аятах 16-19 йдеться про зіслання та запам’ятовування Корану. Ат-Табарі, посилаючись на ібн Аббаса, коментує: «Коли Пророку — мир йому і благословення Аллага! — давали в одкровенні Коран, він намагався якомога швидше його запам’ятати».
