24. Скажи: «Він — Той, Хто розселив вас на землі та до Кого ви будете зібрані!»
25. Вони запитують: «Коли настане обіцяне, якщо ви говорите правду?»
26. Скажи: «Воістину, знання — тільки в Аллага. А я лише несу від Нього до вас ясну пересторогу!»
27. Коли вони побачать це поряд із собою, то їхні обличчя стануть засмученими. їм скажуть: «Ось — те, що вам обіцяли!»
28. Скажи: «Як ви думаєте, а якщо Аллаг знищить мене й тих, хто зі мною, або помилує нас, то хто врятує невіруючих від болісної кари?»
29. Скажи: «Він — Милостивий! У Нього ми увірували та на Нього ми покладаємо сподівання! Скоро ви дізнаєтесь, хто опинився у справжній омані!»
30. Скажи: «А якщо ваша вода піде вглиб землі, то хто подарує вам джерельну воду?»
1. Нун. Клянуся калямом і тим, що пишуть!
2. Ти не є божевільним за милістю Господа твого.
3. Воістину, тебе чекає невичерпна винагорода.
4. І, воістину, ти — доброго звичаю!
5. Побачиш і ти, побачать і вони,
6. кого саме зачаклували!
7. Воістину, твій Господь краще знає тих, хто збився з Його шляху, і Він краще знає тих, хто йде шляхом прямим!
8. Не корися тим, хто звинувачує тебе в брехні!
9. Вони бажають, щоб ти йшов на поступки, тоді пішли б на поступки й вони![1]
10. Не корися жодному мерзотнику, який дає багато клятв;
11. хулителю, який поширює плітки;
12. жадібному до благ, порушнику, грішнику,
13. жорстокому, який ще й вихваляє себе,
14. навіть якщо в нього буде багатство й сини!
15. Коли йому читають Наші знамення, він говорить: «Казки давніх народів!»
16. Ми затавруємо його товстий ніс!
17. Воістину, Ми випробували їх так, як випробували власників саду, коли ті заприсяглись, що зранку неодмінно зірвуть плоди,
18. але не промовили застереження.[2]
19. Але вночі, коли вони спали, сад вразила кара твого Господа!
20. І зранку сад був схожий на темну ніч.
21. На світанку вони почали гукати одне одного:
