248. Їхній пророк сказав їм: «Воістину, знаменням його влади буде те, що з'явиться вам скриня, де буде спокій від Господа вашого. І буде там те, що лишив рід Муси та рід Гаруна. I Нестимуть її ангели! Ось це і буде знаменням для вас, якщо ви є віруючими!»
249. I коли вийшов Талют разом із військом своїм, то сказав: «Воістину, Аллаг буде випробовувати вас рікою. І хто питиме із неї, той не буде зі мною, але хто не спробує її, той буде зі мною. І також буде зі мною той, хто зачерпне води не більше, ніж буде у долоні руки його». Але вони напилися із неї води, окрім небагатьох. І коли він і ті, які увірували разом із ним, перетнули її, то сказали: «Не здолаємо ми сьогодні Джалюта і його війська!» Але ті, які були переконані, що вони неодмінно зустрінуться з Аллагом, сказали: «Скільки з дозволу Аллага нечисленних загонів перемагало загони численні!» Аллаг — із терплячими!
250. I коли вони з'явилися перед Джалютом та його військами, то сказали: «Господи наш! Зішли терпіння для нас і ствердь поступ наш! Допоможи нам проти люду невіруючого!»[1]
251. I з дозволу Аллага вони розбили їх! Дауд вбив Джалюта, і Аллаг дарував йому владу та мудрість, і навчив його тому, чому побажав. Якби Аллаг не стримував одних людей іншими, то на землі ширилося б нечестя. Та Аллаг — Володар великої ласки для світів!
252. Такими є знамення Аллага. Ми виголошуємо їх тобі в істині. Воістину, ти — один із посланців!
253. Такими є посланці. Одним із них Ми віддали перевагу над іншими. Є серед них такі, з якими говорив Аллаг, а деяких він підніс на [вищі] щаблі. I Ми дарували ясні знамення Ісі, сину Мар'ям, і Ми підтримали його Святим Духом. Якби Аллаг побажав, то ті, що жили після них, не вели б між собою боротьби після того, як прийшли до них ясні знамення. Але вони розійшлися між собою, і частина із них увірувала, а частина не увірувала. Та якби побажав Аллаг, вони не вели б між собою боротьби. Але Аллаг робить те, що побажає.
254. О ви, які увірували! Жертвуйте з того, чим Ми наділили вас, поки не прийде День, коли не буде ні торгівлі, ні дружби, ні заступництва. Невіруючі ж є нечестивцями!
255. Аллаг! Немає бога, крім Нього — Живого, Сущого! Не торкається Його ні дрімота, ні сон. Йому належать те, що на небесах, і те, що на землі. Хто ж заступиться перед ним без Його дозволу? Він знає те, що попереду них, і те, що позаду них. Вони ж не осягають з знання Його нічого, крім того, що побажає Він. Престол Його охоплює небеса і землю, а збереження їх не втомлює Його. І Він — Всевишній, Великий!
256. Немає примусу до релігії. Вже розрізнено прямий шлях та оману! Хто не вірує у тагута, той вже вхопив надійну основу, яка не зламається! Аллаг — Всечуючий та Всезнаючий![2]
257. Аллаг — Покровитель тих, які увірували. Він виводить їх із темряви до світла. А покровителі тих, які не увірували — тагути. Вони ведуть їх від світла до темряви. Тож вони є жителями вогню і будуть вони там довіку!
258. Чи ж ти не знаєш того, який сперечався з Ібрагімом щодо Господа його, бо дарував Аллаг такому владу? Сказав Ібрагім: «Господь мій — Той, Хто дарує життя та смерть!» А Той відповів: «Я дарую життя та смерть!» Тоді Ібрагім сказав: «Воістину, Аллаг підіймає сонце зі сходу. А ти підійми його з заходу!» І знітився той, який не вірив! Аллаг не веде прямим шляхом людей нечестивих!
259. Або того, хто проходив над селищем, яке було зруйноване до підвалин своїх. Він сказав: «Як же Аллаг оживить це все після смерті?» Тоді Аллаг зробив його самого мертвим на сто років, а потім оживив і сказав: «Скільки ж ти там був?» Той відповів: «Я був там день
