14. Воістину, ми повернемось до нашого Господа!»
15. Вони приписали Йому частину з Його рабів. Воістину, людина справді невдячна!
16. Невже зі Своїх творінь Він узяв Собі доньок, тоді як вас пошанував синами?
17. Коли комусь із них сповіщають звістку про те, що він сам приписує Милостивому, то його обличчя темніє й він ледь стримує свій гнів![1]
18. Невже [вони приписують Милостивому] того, хто зростає в прикрасах та не може ясно говорити в суперечці?[2]
19. Вони вважають, що ангели — раби Аллага! — жіночої статі. Невже вони були свідками їхнього створення? Ми запишемо їхнє свідчення; їх про це запитають!
20. Вони говорять: «Якби Милостивий побажав, то ми не поклонялися б їм!» У них немає про це знання, тож вони лише займаються вигадками!
21. Невже Ми перед цим дарували їм Писання, якого вони тримаються?
22. Та ж ні! Вони говорять: «Воістину, ми знайшли, що наші батьки були об’єднані цією вірою, тож ми йдемо по їхніх слідах!»[3]
23. Так само було й раніше за тебе, коли Ми відсилали застерігача в якесь селище. Його мешканці, зманіжені розкішшю, говорили: «Воістину, ми знайшли, що наші батьки були об’єднані цією вірою, тож ми йдемо по їхніх слідах!»
24. Він говорив: «А якщо я прийшов до вас із чимось правильнішим, ніж те, в що вірили ваші батьки?» Але ті відповідали: «Ми не віруємо в те, із чим вас відіслано!»
25. Отож, Ми відплачували їм. Поглянь же, яким був кінець тих, які сприймали правду за брехню!
26. Ось Ібрагім сказав своєму батьку та своєму народу: «Воістину, я зрікаюся того, чому ви поклоняєтесь,
27. окрім Того, Хто мене створив. Воістину, Він поведе мене прямим шляхом!»
28. Він зробив це словом, яке залишилося серед його нащадків; можливо, повернуться [на прямий шлях] вони!
29. Але Я дозволив їм та їхнім батькам насолоджуватись благами доти, доки не прийшла до них істина та ясний посланець!
30. І коли до них прийшла істина, то вони сказали: «Це — чаклунство! Воістину, ми в це не віруємо!»
31. Вони сказали: «Чому цей Коран не зіслано якомусь великому чоловікові з двох селищ?»[4]
32. Невже це вони ділять милість твого Господа? Це Ми розподілили їхні засоби до прожиття в земному житті! Одним із них Ми дарували перевагу над іншими, щоб одні з них брали собі інших за слуг. Милість твого Господа краща за те, що вони собі накопичують!
33. Якби люди не могли стати єдиною громадою, то Ми зробили би в будинках тих, які не вірують у Милостивого, срібні дахи та сходи, якими вони підіймалися б,[5]
- ↑ Мається на увазі звістка про народження дівчинки.
- ↑ Інтерполяція — згідно з тлумаченням ібн Касіра. Як вважає більшість коментаторів, мова йде про жінок, народження яких вважалося лихом для мекканців (див. попередній аят); часто дівчаток навіть закопували в землю живцем. Іслам жорстко заборонив таку практику; Коран докорінно змінив права жінки в арабському та багатьох інших суспільствах.
- ↑ «Об’єднані цією вірою» («аля уммат-ін»): як свідчить ібн Касір та більшість інших тлумачів, поняття «умма» (громада, народ, спільнота віруючих) тут вжите у значенні «дін» (релігія). У такому значенні «умма» фігурує і в багатьох інших аятах Корану.
- ↑ Мова йде про Мекку і Таїф.
- ↑ «Ібн Касір коментує: «Оскільки багато нерозумних людей можуть повірити в те, що багатство — знак Нашої любові до того, кому воно дане, то всі вони можуть вдатися до невір’я заради скарбів».
