4. Аллаг — Той, Хто створив небеса, землю і те, що між ними, за шість днів, а потім утвердився на троні. Немає у вас, крім Нього, ні покровителя, ні заступника! Невже ви не замислитеся?
5. Він керує всіма подіями з неба до землі, а потім вони сходять до Нього протягом дня, який триває тисячу років за вашою лічбою.
6. Такий Той, Хто знає потаємне й відкрите, Всемогутній, Милосердний,
7. Який створив кожну річ якнайкраще й почав творити людину з глини;
8. створив її нащадків із краплі жалюгідної рідини,
9. а потім розмірив [людину] та вдихнув у неї від Нашого Духу. Він дарував вам слух, зір і серця. Мало ж ви дякуєте!
10. Вони запитують: «Невже, коли ми загубимось у землі, то постанемо в новому творінні?» Та ж ні, не вірують вони в зустріч зі своїм Господом![1]
11. Скажи: «Вас забере ангел смерті, який має над вами опіку. А потім вас повернуть до вашого Господа!»
12. Якби ж ти бачив, як грішники схилять голови перед своїм Господом: «Господи наш! Ми побачили й почули. Поверни нас і ми будемо робити добро! Воістину, тепер ми впевнені!»
13. Якби Ми побажали, то вказали б кожній душі прямий шлях, але справдиться слово Моє: «Я неодмінно наповню геєну джинами й людьми — усіма!»
14. Скуштуйте за те, що ви забули про свою зустріч із цим вашим Днем. Воістину, і Ми забули вас! Скуштуйте вічної кари — за те, що робили ви!
15. Віруючі в Наші знамення — тільки ті, які, коли їм про них згадують, падають ниць, прославляють хвалою свого Господа й не вивищуються!
16. Вони підводяться зі своїх лож, щоб кликати Господа свого зі страхом і надією, жертвуючи те, чим Ми наділили їх!
17. Жодна душа не знає, яка насолода очей прихована для них за те, що вони робили!
18. Невже віруючий такий самий, як і нечестивець? Ні, не рівні вони між собою!
19. Для тих, які увірували й робили добро, сади раю стануть гостинним притулком — за те, що робили вони!
20. А притулком для нечестивців буде вогонь. Щоразу, коли вони бажатимуть вийти звідти, їх повертатимуть. Скажуть їм: «Скуштуйте вогняної кари, яку ви вважали брехнею!»
21. Окрім великої кари, Ми дамо їм спробувати й кару малу — можливо, вони повернуться![2]
22. Хто ж несправедливіший за того, кому нагадали про знамення Нашого Господа, а він відвернувся від них? Воістину, Ми помстимося грішникам!
23. Ми дарували Мусі Писання, тож не май сумніву щодо зустрічі з Ним! І Ми зробили його дороговказом для синів Ісраїля![3]
24. Ми поставили серед них провідників, які за наказом Нашим вели інших прямим шляхом — за те, що ті були терплячими та впевненими в Наших знаменнях!
25. Воістину, в День Воскресіння твій Господь розсудить між ними в тому, про що вони сперечалися.
- ↑ «Загубимось у землі» — тобто поховані тіла розкладуться й зникнуть (ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір).
- ↑ «Мала кара» — лиха, яких люди зазнають у земному житті (ібн Касір з посиланням на ібн Аббаса та інших тлумачів).
- ↑ «Щодо зустрічі з Ним» — згідно з деякими тлумаченнями, займенник «ним» у цьому аяті стосується Муси (мир йому!). Тоді варіант перекладу буде таким: «щодо зустрічі з ним», яка відбулася, згідно з коментарями, під час «нічної подорожі».