40. А той, який мав знання з Писання, сказав: «Я принесу його тобі раніше, ніж ти встигнеш кліпнути оком!» Побачивши встановлений перед собою трон, [Сулєйман] сказав: «Така ласка Господа мого, якою Він мене випробовує — буду я вдячним чи невдячним? Хто дякує, той дякує лише задля себе, а хто невдячний, то, воістину, Господь мій — Багатий, Щедрий!»[1]
41. [Сулєйман] сказав: «Зробіть її трон невпізнанним! Подивимося, чи йде вона прямим шляхом, чи вона — одна з тих, які не йдуть прямим шляхом!»
42. Коли та прийшла, її запитали: «Чи такий твій трон?» Вона сказала: «Наче це він сам!» [Сулєйман сказав:] «Знання дано нам раніше за неї і ми покірні [Аллагу!]».
43. Її збивало зі шляху те, чому вона поклонялася замість Аллага. Воістину, вона була з народу невіруючого!
44. Їй сказали: «Увійди до палацу!» Коли вона побачила його, то сприйняла за поверхню води та оголила свої ноги. Сулєйман сказав: «Цей палац із кришталю!» Вона сказала: «Господи! Я була несправедлива до себе! І я разом із Сулєйманом корюся Аллагу, Господу світів!»
45. Ми відіслали до самудитів їхнього брата Саліха, щоб вони поклонялись Аллагу, але ті розділилися на дві групи й почали сперечатися між собою.
46. Він сказав: «О народе мій! Чому ви намагаєтеся прискорити зло, а не добро? Чому ви не просите в Аллага прощення — можливо, Він змилується над вами?»
47. Ті сказали: «Ми бачимо в тобі й у тих, хто з тобою, поганий знак!» Той сказав: «Ваш поганий знак належить Аллагу, але ви — народ, який спокушають!»
48. У місті були дев’ятеро, які поширювали безчестя на землі й нічого не покращували.
49. Вони сказали: «Покляніться один одному Аллагом, що вночі ми нападемо на Саліха та його родину, а потім скажемо його близькому родичу, що ми не були свідками вбивства його родини й говоримо правду!»
50. Вони хитрували, але хитрували й Ми, а вони цього не знали!
51. Поглянь, до чого призвели їхні хитрощі: Ми знищили їх разом з усім їхнім народом!
52. Ось їхні будинки, зруйновані за те, що вони були несправедливі. Воістину, в цьому — знамення для знаючих людей!
53. Ми врятували тих, які увірували й були богобоязливими.
54. Ось Лют сказав своєму народу: «Невже ви будете коїти мерзенні вчинки, хоч самі бачите це?
55. Невже ви будете приходити з пристрастю до чоловіків, а не до жінок? Та ж ні, ви невігласи!»
56. Єдина відповідь його народу була така: «Виженіть рід Люта з вашого селища! Воістину, вони вважають себе пречистими!»
57. Ми врятували його та його родину, окрім дружини. Ми призначили їй лишитися позаду!
58. Ми зіслали на них дощ. Яким поганим був цей дощ для тих, кого застерігали!
59. Скажи: «Хвала Аллагу! Мир Його обраним рабам! Аллаг кращий чи ті, кому вони поклоняються замість Нього?»
- ↑ «Той, який володів знанням із Писання» — згідно з аль-Багаві, більшість тлумачів вважає, що йдеться про Асафа бін Бархію, приятеля Сулєймана, який був писарем (за іншою версією — візиром).
