41. Невже ти не бачиш, що Аллага прославляє те, що на небесах, і те, що на землі, а також птахи з простертими крилами? Кожен знає свою молитву й славлення. Аллаг знає про те, що вони роблять!
42. Аллагу належить влада над небесами й землею. І до Аллага — повернення!
43. Невже ти не бачиш, що Аллаг жене хмари, потім збирає їх, нагромаджує, і стає видно, як злива виливається з-поміж них? Із гір, що на небі, Він посилає град і вражає ним, кого побажає, і відвертає його, від кого побажає. Світло блискавок ледь не позбавляє зору![1]
44. Аллаг змінює ніч та день. Воістину, в цьому повчальний приклад для тих, хто має зір!
45. Аллаг створив усіх живих істот із води. Серед них є такі, що повзають на череві, є такі, що ходять на двох ногах, є такі, що ходять на чотирьох. Аллаг творить, що побажає. Воістину, Аллаг спроможний на кожну річ!
46. Ми зіслали ясні знамення, а Аллаг веде прямим шляхом, кого побажає!
47. Вони говорять: «Ми увірували в Аллага й Посланця. Ми коримось!» А потім частина з них відвертається. Ні, вони невіруючі![2]
48. Коли їх кличуть до Аллага та Його Посланця, щоб між ними розсудили, то частина з них відвертається.
49. Якби правда була на їхньому боці, то вони б покірно прийшли до нього.
50. Чи в їхніх серцях хвороба? Чи вони сумніваються? Чи вони бояться, що Аллаг та Його Посланець судитимуть їх несправедливо? Навпаки, вони самі несправедливі!
51. Слова віруючих, коли їх кличуть до Аллага та Його Посланця, такі: «Слухаємо та коримось!» Саме вони й матимуть успіх!
52. Ті, які коряться Аллагу та Його Посланцю, бояться Аллага та мають перед Ним страх, досягнуть успіху!
53. Вони клянуться Аллагом — найсильнішими клятвами! — що, якби ти їм наказав, то вони неодмінно вирушили б у похід. Скажи: «Не кляніться! Знаємо цю покору!» Воістину, Аллагу відомо, що ви робите!
54. Скажи: «Коріться Аллагу та коріться Посланцю!» А якщо ви відвернетесь, то він відповідатиме тільки за своє, а ви будете відповідати за своє. Але якщо ви будете покірні, то підете прямим шляхом. Воістину, Посланець повинен тільки передати ясне послання!
55. Тих серед вас, які увірували й робили добро, Аллаг обіцяв зробити намісниками на землі — так, як Він зробив намісниками їхніх попередників; Він неодмінно утвердить їхню релігію, яку Сам схвалив для них, і замінить їхній страх безпекою. Вони поклоняються Мені й не додають у поклонінні нічого. А хто після цього буде невдячним, ті — нечестивці![3]
56. Звершуйте молитву, давайте закят і коріться Посланцю — можливо, вас помилують!
57. Не думай, що ті, які не вірують, зможуть урятуватися на землі, їхнім притулком буде вогонь! Яке мерзотне це місце повернення!
58. О ви, які увірували! Нехай ті, ким оволоділи ваші правиці, й ті, які не досягли зрілого віку, просять у вас дозволу увійти [до вашої кімнати] в трьох випадках: перед ранковою молитвою, опівдні — коли ви скидаєте одяг свій, а також після нічної молитви. Такі три
- ↑ Під «горами» тут маються на увазі хмари, з яких сиплеться град.
- ↑ Ідеться про лицемірів.
- ↑ «Буде невдячним» — переклад відповідно до тлумаченнь аль-Багаві й ат-Табарі, що підтверджується й контекстом, де йдеться про блага від Господа. Дієслово «кафара» має також значення «не вірувати», тож можливий варіант: «буде невіруючим». Ібн Касір, зокрема, розуміє цей вислів так: «А хто відмовиться від Моєї покори…».
