99. Так Ми розповідаємо тобі звістки про те, що вже минуло. І Ми дали тобі від Себе нагадування!
100. І хто відвернеться від цього, той понесе в День Воскресіння важкий тягар.
101. І буде він із ним вічно. Який же лихий цей тягар!
102. Того Дня засурмлять у ріг, і буде зібрано грішників, і будуть вони синьоокі.
103. Вони розмовлятимуть одне з одним пошепки: «Воістину, ви пробули там лише днів із десять!»
104. Ми краще знаємо про те, що вони кажуть — навіть коли говорить найкращий із них: «Ви пробули там тільки день!»
105. Тебе запитують про гори. Скажи: «Мій Господь розвіє їх на порох
106. і перетворить на рівну пустелю.
107. І ти не побачиш там ні урвища, ні пагорба!»
108. Того Дня вони підуть за глашатаєм і не зможуть ухилитися від нього. Голоси будуть смиренні перед Милостивим, і ти не почуєш нічого, крім шепоту.
109. Того Дня не допоможе нічиє заступництво — крім тих, кому дозволив це Милостивий і чиїм словом Він задоволений.
110. Він знає їхнє минуле й майбутнє, а вони не здатні осягнути Його знанням.
111. І будуть вони принижені перед Живим, Сущим. І розчарується той, хто ніс тягар своєї несправедливості!
112. А хто робив добро й був віруючим, той нехай не боїться ні несправедливості, ні образи!
113. Так Ми зіслали Коран арабською мовою та роз'яснили в ньому погрози. Можливо, вони боятимуться, або ж він буде їм нагадуванням!
114. Всевишній Аллаг, Істинний Володар! Тож не поспішай із Кораном, поки не буде завершено одкровення тобі. Скажи: «Господи, додай мені знання!»
115. Раніше Ми взяли завіт із Адамом, але він забув його. І Ми не знайшли в ньому рішучості!
116. І коли Ми сказали ангелам: «Вклоніться низько Адаму!» — то вклонилися всі, крім Ібліса, який відмовився.
117. Тоді Ми сказали: «О Адаме! Воістину, це — ворог тобі й дружині твоїй! Стережися, щоб не вигнав тебе з раю, а то будеш ти нещасним.
118. Тут ти не голодуватимеш, не ходитимеш роздягнений,
119. не страждатимеш від спраги й від спеки!»
120. Але почав нашіптувати йому шайтан, говорячи: «О Адаме! Чи не показати тобі дерево вічності й неминущої влади?»
121. Вони скуштували з нього та й побачили наготу свою. І почали прикриватися листям із дерев райських. Не послухався Адам Господа свого й заблукав.
122. Але потім Господь обрав його, прийняв каяття й наставив на прямий шлях.
123. Аллаг сказав: «Вийдіть із раю обоє! Нащадки ваші будуть ворогами одне одному! Та якщо Я дарую вам Свій прямий шлях, то той, хто буде йти цим прямим шляхом, не заблукає та не буде нещасним.
124. А той, хто відвернеться від Мого нагадування, той матиме важке життя, а в День Воскресіння Ми піднімемо його сліпим!»
125. Він скаже: «Господи! Чому ти воскресив Мене сліпим? Я ж був зрячим!»
126. Аллаг скаже: «Так само, як Ми показували тобі Наші знамення, а ти забув їх, і ти будеш забутий сьогодні!»
