87. Він сказав: «Хто вчинив несправедливо, того Ми скараємо, потім він повернеться до Господа свого. Той каратиме його тяжкою карою!
88. А хто увірував і чинив праведно, той матиме найкращу винагороду, й ми дамо йому легкі накази».
89. Він пішов шляхом далі,
90. поки не досягнув місця, де сходить сонце. Він побачив, що воно сходить над людьми, яким Ми не дали жодного захисту від нього.
91. Отак! Ми осягаємо знанням усе, що відбувалося з ним.
92. Він пішов шляхом далі,
93. поки не досягнув [долини] між двома горами й знайшов перед ними людей, які майже не розуміли його мови.
94. Вони сказали: «О Зуль-Карнайне! Воістину, Яджудж і Маджудж поширюють безчестя на землі. Може, ми заплатимо тобі данину, щоб ти зробив між нами та ними загорожу?»
95. Він мовив: «Те, чим укріпив мене Господь мій, ще краще. Допоможіть мені силою, і я встановлю перепону між вами та ними.
96. Несіть мені залізні балки!» Заповнивши простір між двома схилами, він сказав: «Роздмухуйте!» А коли балки почервоніли від вогню, він мовив: «Принесіть мені розтоплену мідь, щоб я вилив її на них!»
97. Тож [Яджудж і Маджудж] не спромоглися ні перелізти стіну, ні пробити її.
98. Він сказав: «Це — милість від мого Господа. І коли прийде обіцяне моїм Господом, Він розтрощить її на шматки. Обіцянка Господа мого — істина!»[1]
99. Одного дня Ми дозволимо їм поєднатися одне з одним. Потім засурмить ріг і Ми зберемо всіх разом!
100. І цього дня Ми ясно покажемо геєну невіруючим —
101. тим, чиї очі були закриті пеленою, яка віддаляла від згадки про Нас, і чиї вуха не могли слухати.
102. Невже ті, які не вірували, думали, що вони візьмуть покровителями Моїх рабів замість Мене? Воістину, Ми приготували геєну як обитель для невіруючих!
103. Скажи: «Чи не розповісти вам про тих, які через свої вчинки втратять найбільше?
104. Про тих, чиї зусилля заблукали в земному житті, хоч вони думали, що роблять добро?
105. Це ті, які не вірують у знамення Господа їхнього й зустріч із Ним. Марні вчинки їхні й не будуть вони в День Воскресіння нічого важити!»
106. За те, що вони не вірували й глузували з Наших знамень і посланців, винагородою їм буде геєна.
107. Воістину, обителлю тих, які увірували й робили добрі справи, будуть сади Фірдауса.[2]
108. Вони будуть там вічно, не бажаючи ніяких змін.
109. Скажи: «Якби море стало чорнилом для слів Господа мого, то воно вичерпалося б раніше, ніж вичерпалися б слова Господа мого, навіть якби додали ще одне море».
110. Скажи: «Воістину, я — така сама людина, як і ви. Тільки відкрито мені, що Бог ваш — Бог Єдиний. І хто сподівається на зустріч із Господом своїм, то нехай робить добрі справи й не додає Господу своєму рівного в поклонінні!»
