— А може і з злиднів… сутяжно жити.
— Людей намножилося…
— Говори!.. Коли людей побільшало, так і праці людської більш стало: більш праці, більш і достатків…
— Зроду-віку сього не чув! Де се ти вигадав, щоб там було більш достатків, де більше ротів?..
— Скрізь на світі так: більше ротів, більше й рук…
— Гм! що з того! ціни на все ростуть швидче, ніж робочі руки… Пригадай, голово: коли ми були парубками, так було за трояка[1] які шкапові чоботи ушквариш! Тепер таких і за три карбованці не справиш!.. Або й горілку візьми: було за сороківку[2] півкварти тобі шинкар насипле, а тепер за такі гроші й губ добре не помочиш…
— Горілка що!… байдуже…
— Вино веселить душу…
— Вино єсть блуд… Тьфу! коли-б на мене — я-б усі шинки знівечив, спалив…
— Не поможе… Та й де-б тоді люди зайве жито дівали! Ой голово, голово! достань розуму хоч з-за халяви та й подумай, де-б люди зайве жито дівали?
— Жито?
— Еге!.. та ще під добрий урожай?
— Гм!.. не всі-ж орють і сіють; є такі, що й зовсім землі не мають, а щось вони їдять… от вони й куплять зайвину…
— Всього не переїдять; більш того не з'їдять, скільки в утробу влізе, а останнє куди…
— Жиди куплять.
— А жидам на що воно?
— Жиди місце знайдуть…
— Нехай! а яка тоді ціна буде? по п'ятаку за мірку?
— Дарма! Хліб дешевий, так і все дешеве: сіль, і дьоготь і ремінь…
