за нього вексель і теперь не знав, що маю робити. Нагло прийшла мені до голови думка. Випросивши собі від кредитора двохтижневу проволоку, я ужив сього часу на жебрання в місті. На протязі десяти день я зібрав гроші й повернув борг.
Можете собі уявити, панове, як мені стало тепер образно працювати в часописі за два фунти тижнево, знаючи, що досить трохи фарби й безчинного сидіння, надставляючи капелюха, щоб за один день зібрати сю квоту!
Довго я боровся з самим собою, але користолюбивість перемогла. Закинувши репортерську працю, я щодня сидів на свойому звичайному місці, викликував співчуття своїм нещасливим виглядом і набивав кишені мідяними грішми.
Тільки одна людина знала мою таємницю — се власник лихого шинку на Свендем Стріт. Я винайняв у нього покій, за який дуже добре платив.
Швидко виявилося, що збираю дуже значні суми. Правда, я вмів добре характеризуватися, завсіди мав дотепну відповідь і нарешті набрав у сьому такої вправи, що незабаром став відомим цілому місту. Ніколи моя денна здобич не була менше ніж два фунти.
Я винайняв дім за містом, одружився і ніхто навіть не підозрівав, чим заробляю на життя.
Останнього понеділку я кінчав підрахунок своєї добичі і був біля вікна в кімнаті над курильнею опіюма, коли несподівано побачив на вулиці свою жінку.
