Сторінка:Конан Дойль. Чоловік з близною (Львів, 1924).djvu/29

Цю сторінку схвалено

Перетирав собі очі і сонно роздивлявся.

Нагло опритомнів і мусів усвідомити собі свій стан, бо з голосним окриком сховав обличчя в подушці.

— Великий Боже,  крикнув інспектор  — але ж се загинувший! Пізнаю його зі світлини!

— Вязень звернувся до нас зі спокоєм людини, яка віддається в руки долі.

— Так,  відказав.  А тепер прошу панів мені сказати, в чому мене обвиняється?

— Ваша правда,  сказав інспектор, сміючися.  Обвинувачення паде само собою. Вже двайцять сім літ служу і ніколи ще не трапилося мені нічого подібного.

— Якщо я Невіль Сен Клєр, то ясно, що нікого не замордував і ви мене затримуєте тут безправно.

— Так, тут нема злочину,  сказав Хольмс,  тільки зайшла велика помилка. Ви, пане Сен Клєр, краще зробилиб, колиб в усьому довірилися своїй дружині.

— Я робив се тільки для дітей,  простогнав вязень.  Тепер же вони будуть соромитися свого батька!…

— Боже, що за ганьба спала на мене! Що маю тепер робити?

Хольмс сів коло нього на ліжку й, поклавши приязно руку йому на плече, сказав.

— Коли справа піде до суду, то ясно, що людність довідається за все. Коли ж ви доведете