плутає цілу справу. Якщо маляйчик спіткав пані Сен Клєр на долині сходів, через кілька хвилин по появі її чоловіка у вікні, значить в душогубстві участи не брав і являється побічною фіґурою. Для своєї оборони він твердить тільки, що нічого не знає, як рівно не може пояснити, яким способом убрання загинувшого пана знайшлося в покою за фіранкою.
Се про господаря. А тепер поговоримо про страшного каліку, який мешкає на другім поверсі гнізда курців опіюма. Се напевно була остання людина, яку бачив Невіль Сен Клєр. Називається він Гюґо Боун. Кождий, хто часто буває в Сіті добре знає його вражаюче бридке обличчя. Він є фаховим жебраком, але щоб уникнути переслідування поліції, провадить малу торгівлю восковими сірниками. Сей жебрак щодня засідає в куті під муром і розкладає там свій крам. Його вигляд настільки викликує співчуття, що до брудної його шапки, що лежить біля нього, падає рясний дощ милостині. Зовнішність його так вражає, що неможливо його не помітити. На голові має стріху рудого волосся, бліде обличчя перетинає страшна близна, що гоючися піднесла йому в страшливий спосіб уста з одного боку. До сього треба додати щелепи бульдоґа й гострі чорні очі, що цікаво відбиваються від рудого волосся. Се його відріжняє від инших жебраків таксамо як його незвичайний дотеп. Наприклад, має він завжди готову відповідь на кинутий йому злосливий жарт.
