— В травні 1884 року до Лі приїхав певний пан, назвиском Невіль Сен Клєр. Здавався бути заможнім. Для мешкання наняв велику вілю, запровадив чудовий город і жив під кождим поглядом на велику стопу. Поволі зазнайомився з сусідами й нарешті в 1887 році одружився з донькою місцевого броваря. Жінка обдарувала його двома дітьми. Властивого фаху він не мав, але брав участь в ріжних підприємствах. Реґулярно що дня рано удавався він до міста й повертав до дому потягом на пяту годину пополудни. Пан Сен Клєр має зараз трийцять сім літ; є се чоловік поважний, чулий батько й знайомі люблять його.
— В останній понеділок пан Невіль Сен Клєр поїхав до міста ранійше, ніж звичайно. Казав, що має важливі справи й обіцяв привезти свойому синові деревляні цеголочки для будування домиків. Того ж самого дня, в скорости по його відїзді, жінка дістала депешу, що на її імя прийшов вартісний пакунок, на якого вона довго чекала. Мала його відібрати в почтовому уряді пароплавного товариства Абердін. Якщо ти добре знаєш Льондон, то мусиш памятати, що сей уряд знаходиться на Френо Стріт, що лучиться з Свендем Стріт, на якій ти мене спіткав. Пані Сен Клєр поїхала, по сніданню, до міста, полагодила там кілька справ, відібрала свій пакунок і рівно о годині 4 і 35 хвилин ішла через Свендем Стріт в напрямі до двірця. Розумієм мене?
