— Бо не мине ще й пять хвилин, як ти скажеш, що відгадати було дуже легко.
— Напевно не скажу сього.
— Отже, Ватсоне, не було трудно пізнати по твоїх пальцах лівої руки, що ти не думаєш вложити свої невеличкі ощадности в африканські гірничі акції.
— Не бачу тут жадного звязку.
— Можливо, але я докажу тобі противне. По перше — коли ти вчера вечером повернув з клюбу, я спостеріг на твоїх пальцях — вказуючому й великому — сліди креди. По друге — се бувало тільки тоді, коли ти грав у білярд і смарував кредою кій. По третє — ти граєш у білярд тільки з Терстоном. По четверте — ти мені оповідав перед чотирма тижнями, що Терстон носиться з думкою купити південно-африканські акції і що ти також маєш охоту прилучитися до нього. По пяте — твоя чекова книжочка замкнена в моїй шафі, а ти ще досі не вимагаєш від мене ключа. По шосте — ти відкинув намір купити акції.
— Якжеж то просто! — мимоволі крикнув я.
— А що, не казав я, — озвався незадоволено Хольмс. Кожда річ видається такою звичайнісенькою, коли її пояснити. Але я тобі зараз покажу дещо. Подивися, може розберешся в сьому.
І він кинув на стіл кусник паперу, а сам повернув знову до своїх хемічних аналізів.
Я здивовано подивився на дивні героґліфи, що були на папері.
