нього свою нахабну відповідь. Кажу вам, Ватсоне, на цей раз ми маємо до діла з ворогом, гідним нас самих. Він дав мені шах і мат у Льондоні, бажаю, щоб у Девонширі ви мали більше щастя, ніж я. Але я не зовсім спокійний щодо цього.
— Щодо чого?
— Що посилаю вас. Це страшна справа, Ватсоне, страшна й небезпечна, і чим більш я придивляюсь, тим менш вона мені подобається. Так, так, смійтесь, коли хочете, але даю слово, що буду радий, коди знов побачу вас дома живим і здоровим.
Льорд Генрі Баскервіль і Др. Мортімер були готові на призначений день, і ми, як була умова, виїхали до Девонширу. Шерльок Гольмс виїхав зі мною на двірець і дав свої останні поради й інструкції.
— На давайте на себе впливати яким-небудь гіпотезам або здогадкам, — сказав він. — Я прошу вас, як можна докладніще
89