ного довірря, який цілий час мусить бути коло вас.
— Невже ви самі можете поїхати, містер Гольмс?
— Коли діло дійде до кризи, то я сам подбаю бути на місці, але ви розумієте, що з моєю широкою практикою, мені неможливо виїхати з Льондону на необмежений час.
— Кого ж ви мені тоді порадите?
Гольмс поклав мені руку на плече.
— Як би мій приятель згодився, то я не знаю людини, яку б більш варта було мати коло себе в небезпечну хвилину. Ніхто за мене краще цього не знає.
Пропозиція мене захопила цілком несподівано, та не встиг я ще відповісти, як Баскервіль схопив мене за руку і стиснув.
— Це справді дуже гарно з вашого боку, Дре Ватсоне, — сказав він. — Ви ж знаєте, в якому я становищі, і знаєте про справу стільки ж, скільки я знаю. Коли ви поїдете зо мною і допоможете мені, я вам цього ніколи не забуду.
Перспектива пригоди завше приваблювала мене, слова Гольмса і щирість Баскервіля зворушили мене.
6 Конан Дойль
81
