Гольмс, страшенно втішений і потираючи руки від задоволення. — Чим не похвальні наміри автора?
Др. Мортімер дивився на Гольмса з професіональною цікавістю, а льорд Генрі здивовано повернув свої чорні очі на мене.
— Я не багато розуміюсь на тарифі і подібних річах, — сказав він, — але мені здається, ми ухилились трохи від справи, яка торкається того листа.
— Навпаки, я думаю, що ми напали на особливо гарячий слід, льорде Генрі. Ватсон знає краще мої методи, ніж ви, але я боюсь, що навіть він не зовсім схопив значіння цього речення, що я прочитав.
— Мушу признатись, що не бачу звязку.
— А про те, мій любий Ватсоне, звязок настільки близький, що одне виникло з другото: »ваше«, »стережіться«, виходити на«.
Не бачите тепер, звідки ці слова взято?
— Хай мене грім ударить, ваша правда! Ну, оце так дійсно! — скрикнув льорд Генрі.
— Як би ще були які сумніви, то й ті мусять зникнути, коли взяти на увагу, що
54
